1. Розбиті носи і голови атовців в Дніпрі не можна замовчати, пропетляти, перебити альтернативними версіями графоманів із ботоферм. Я читаю ванільну відписку Генпрокурора про те, що “прокремлівська акція сталася через самоусунення патріотичних організацій та партій від святкування нашої перемоги”. Взагалі-то то і є завдання правоохоронців берегти спокій в таких маркерних містах, як Одеса, Харків, Дніпро — де щороку нагора повесні вилазить сепарня і качає свої права. Атовці насправді і ходили на акції “безсмертних ходів” — аби показати русскому миру місце і собачій будці. І те, що Інтернет облетіли кадри, як атовця в крові гамселять ногами, а поруч поліціянт на коняці прогулюється як ні в чому не бувало — то є страшна іміджева ганьба.

2. Тітушки, Вілкул, прапори Опоблоку. Із року рік одне і те ж. Те, що сприймалося за звичайніські регівські забави в 2012, за загрозу життю і здоров’ю на проукраїнських акціях в 2013, за звичайну роботу колаборантів у 2014 — не можна прощати в 2017. Давно заколупав замирювальний, дипломатичний підхід до тих, хто лише чекає, коли нинішні владці остаточно втратять гідність, честь, довіру, а потім можна втиснутись у тепле ще не вихололе крісло. Уже Ющенко замирював і заколисував Партію регіонів. У результаті — нинішні опоблоківці одразу після сходження на Олімп дожирали залишки помаранчевої команди, як гієни труп антилопи гну. Сам же Юрій Вітальєвич має пам’ятати свої незабутні будні в Менській колонії.

3. Те, що сталося в Дніпрі на шапіто 9 Травня не можна прощати хоча би тому, що саме Дніпропетровська область лідер рейтингу загиблих в АТО. Трагедія Іл-76, фотки бойовиків із спаленими трупами десантників в Шахтарську, Вуглегірськ і Дебальцево — де тільки не були дніпровські десантники. І коли зараз по мережі гуляє фотка Вілкула с улыбкой Джоконды и паралельно світлини атовців із розбитими головами, я порівнюю оці образи із фотками із Шахтарська. Там де бойовики брали наших, розбивали їм обличчя і приставляли зброю до голови. Але то нелюди із ОРДЛО, із арміі ворожої країни, яка вважає нас страной 404. А тут — наша територія і по суті мають бути наші правила.

4. Блогери уже покадрово розібрали відео з хліборізками тітушок Вілкула, фото людей у формі, які тримали або атовців, або тупо закривали очі на сутичку. Якщо ці люди знову пропетляють, продовжать гуляти на свободі — значить, гріш нам усім ціна. Значить, замість реальних змін — знову заміна декорацій. Якщо отой десяток биків Вілкула 20+ не попаде на тюремні нари сьогодні, повірте — через рік вони ще більше зміцнюють і відчують перевагу на своїй стороні. Бо попри умовно українські часи — боротьба між “ніколи знову” і “можем повторить” продовжується.

5. Сутички в Дніпрі, хороводи в Києві у Парку слави, навала фейкових ветеранів 1950-хх років народження із “Украінського вибору” черговий маячок для центральної влади, місцевих органів. Забороніть уже нарешті ці фейкові потуги брати картонні Рейхстаги, як то роблять північні сусіди. Реальних ветеранів 90+ лишилось, може, кілька сотень на всю країну. А оці щорічні травневі ігрища — банальні політтехнології, які спаплюжили всю пам’ять про ветеранів Другої Світової Війни на теренах СНД, викликають огиду і бажання, щоби всі оті ряжені курви і їх куратори виздихали від бубонноі чуми.

6. Слова Луценка про “самоусунення патріотів” роздратували це й тому, що у нас роками країна трималась на плечах патріотів. Простих патріотів. Які переносили на своіх тілах через польський кордон броніки і каски. Чи везли в кишенях і валізах целокс із Європи влітку 2014 — і це рятувало десятків життів на передовій. Ще були патріоти, які кинули бізнеси і родини — і пішли в ряди добровольців воювати за Донбас, який свої ж і віддали під чужацькі танки за обіцянки “російського раю”. Я можу багато розповідати про безкорисних патріотів, чиї історії вивертають мозок і світогляд назовні. Але, Господи! Як жити в цій державі далі, коли Генеральний прокурор пов’язує бійку тітушок і недобросовісних міліціянтів із атовцями на проросійський акції — із “самоусуненням патріотичних акцій”? Патріотів не вибирають на високі державні посади через затвердження в парламенті. Вони справи на злочинців до суду не носять. Вони можуть жорстко в морду дати в крайньому випадку. Чи нести цю нещасну Україну на спинах, як атлант, коли всім на неї буде насрати — так уже було в лютому-квітні 2014. Але час перестати перекладати професійні обов’язки на плечі безіменних патріоті і нарешті працювати. Не лише язиком.

7. Ганьба тим, хто використовує 9 Травня для особистого піару. Безкарно роздає листівки про нациків і фашистів до травневих дат. Проводить брифінги із фейковими дєдивоєвалі в парламенті. А потім накачує ситуацію уже безпосередньо на мітингах у парках Слави. ГПУ, СБУ мало би всерйоз зайнятися “Опоблоком”, “Украіінським вибором” і клоаками Кожари та Симоненка, які активно світилися на “червоних” акціях з 1 травня. Не треба вчити патріотів, поки 5 колона вільно гуляє і диктує свій порядок дня.

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Марина Данилюк-Ярмолаєва