Перебуваючи довгий час на окупованих територіях, я зробив для себе цікавий висновок: 99% адекватних людей в окупації зовсім не дивляться тв та не слухають ватяне радіо. Тому шансів їх переконати в тому,шо то з твого спального кварталу їб*шить не гаубиця тихими вечорами, а то кляті найманці з Аляски прийшли робити зло, ну взагалі немає.

Я до чого веду: сьогодні вирішив відділ Гістапа по ущімлєнію гуцкаварясчіх провести унікальний експеримент. Суть експерименту полягала в тому, шоби позайо*увати мешканців Києва пропагандистськими штампами. Я півдня бігав по місту та запитував у киян отаке:

— Доброго дня. А Де мовний патруль?

— Добрый день. Я с Донбасса, мєня не убьют здесь за гуцкий изык?

Експеримент пройшов успішно. Маю всі цілі зуби . Декілька разів побив світові рекорди по бігу в туфлях по асфальту на короткі дистанції. Зараз трохи розкажу про враження від експерименту.

Сподобалася реакція начитаної гопоти в одному з районів Києва: коли я задав їм питання про мовний патруль, то почувши у відповідь «й*банінаркоманизає*али, вали звідси», я зрозумів просту істину: мені або зараз дадуть в гризло, або таки одного гуцкагаварясчєго чекає головна роль у фільмі про м’яч та гопоту. Все обійшлося без ушкоджень по моїй балаболці, сто метрів я подолав за секунд 7 та ше й в туфлях. Усейн Болт — то лошара.

В Дарницькому районі Києва людей з надцять на питання «чи не вб’ють мене, то я з Донбасу», люди епічно та невимушено посилали мене телепатично ген-ген нах*й в сторону ростову . Я був вражений тим, що швидкість передачі поглядом тексту «охятебежзаразуп*здячучимосьтяжким за такі питання» надзвичайно висока + неважливо хто надсилає телепатичний сигнал у відповідь, бо сенсори та датчики, шо відповідають за поломаний випадково ніс, одразу зашкалювали та бібікали словосполучення а-ля «ахтунг нах! валім,валім!».

У Святошинському районі міста таки мої сенсори були поламані: за запитання про мовний патруль у літньої жінки, отримав фактично смертельне поранення в вухо жіночою сумочкою. Хз шо там в тій сумочці було, але мені здається шо там мінімум пару цеглин точно на дні валялося .

Нова Поліція. Це було таки епічно. Після запитання про мовний патруль, я отримав відповідь: «ідипросписьнедоумок». За те,шо мене не прийняли на опорний за таке дурне питання — окремий респект та уважуха хлопцям.

На Подолі мене також чекала невдача. Люди після дурних запитань дивилися на мене ,як на й*бнутуістоту та не хотіли витрачати час на придурка. Особливо сподобалась фраза від молодої дівчини «неп*здиатоврабизаберу».

На Печерці мене чекав епічний провал та приниження. Дої*авшись до власника собаки породи чи то пікінеса,чи то чогось подібного , з запитанням про те,чи мене не вб’ють за то,шо я з Донбасу, хазяїн майже вівчарки видав філософську фразу «не трогай мого собаку, ато ше заразиш його всякою х*йньою сєпарською». Факіру,тобто мені, абсолютно не щастило в цей день.

Шо хочу сказати наостанок: задавши й*бнуті питання жителям столиці у кількості 80-90 шт, ніс цілим я таки зберіг. Перед всіма учасниками експерименту вибачився. Канцлагєря в Києві не знайшов поки шо, але ше є час. Х*й шо від мене ті прахляті американці сховають.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Адольф Донецький