Інформація для роздуму

(огляд)

1. Протягом 2015-2017 років окупаційні адміністрації на Донбасі вели активне і інтенсивне відновлення транспортної мережі. В окремих випадках мову можна було вести навіть про її реконструкцію. В першу чергу, це стосувалося нарощування її пропускної спроможності. Та й відновлення це, відбувалося достатньо специфічним характером – в першу чергу це стосувалося розширення рокадних комунікацій, ремонту транспортних вузлів та розв’язок, різноманітних мостів та шляхопроводів на під’їздних та рокадних дорогах (все це напряму впливає на рівень маневреності військ в смузі дій).

Відбувалося при активній підтримці та участі росіян, які задіяли для цього багато чого – від власних спеціалістів, до матеріалів, ресурсів фінансування та в окремих випадках навіть техніки. Наприклад – в Луганді відновлення окремих ділянок об’їздної Луганської дороги, мостів та путепроводів, відовлення наскрізного руху по дорозі Н-21, у ДонбабвЕ — відновлення Вуглегірсько-Дебальцевського транспортного вузла та ряд інших заходів.

Одночасно з цим, в самій Росії, в зоні відповідальності її південного військового округу (Півд.ВО) також розгорнулася масштабна «дорожня реконструкція» у Ростовській та Волгоградській областях, Краснодарському краї. Причому, що характерно, розпочалася вона із районів, які безпосередньо примикають до українського кордону, в тому числі на тих ділянках, де його контролюють окупаційні формування. Тут також, під прикриттям «підготовки до ЧМ по футболу у 2018-му році» відбувається нарощування пропускної спроможності транспортних коридорів, які ведуть до кордону, відновлюються та будуються нові (в тому числі в «обхід України») рокадні комунікації, створюються окрім вже існуючих нові транспортні вузли та хаби. Протягом 2015 (коли ці роботи набули активного характеру), з федеральних бюджетів на ці цілі виділялося по 200-250 млн фу-блів на місяць (а в більшості випадків – доходило до 300-350), загалом, тільки в одній Ростовській області планується витратити на «вдосконалення транспортної інфраструктури» близько 40-42 млрд. фу-блів.

Дуже красномовним є «реконструкція» на залізниці, де поступово збільшується пропускна спроможність окремих ділянок залізниці, в першу чергу в напрямку України і безпосередньо на окупованих теренах. Зразу на декількох вузлових станціях, як безпосередньо в Росії, так й в її бібізяннику на Бомбасі, інсайдерською мережою нашої групи вже зафіксовано той факт, що ватноголові проводять роботи щодо підвищенню їх спроможностей по обробці вантажів (мається на увазі завантаження\вивантаження), в тому числі великогабаритних. Будуються нові рампи, під’їздні шляхи, парки-бокси, станції обладнуються вантажувальною технікою, включаючи великогабаритні крани, тощо… Звісно, мається на увазі – бойова техніка та озброєння.

Роботи щодо «вдосконалення транспортої мережи» в самій Пахомії ведуться пахомами активно й за рахунок місцевих бюджетів (переважно на рівні місцевої транспортної мережі, яка також має вагоме значення у воєнному відношенні), а також в рамках «створення нової воєнної інфраструктури» на південно-західному стратегічному напрямку коштом тамошнього міністерства нападу Запоребрря.

2. Останнім часом (протягом вересня – жовтня), командування окупаційного угрупування форсованими темпами, можна сказати поспіхом, проводить із підлеглими формуваннями заходи щодо бойового злагодження та відпрацювання навчально-бойових завдань, переважно наступальної тематики. Відбувається це вже на рівні батальйон-бригада, із виконанням бойових стрільб та обов’язковим залученням органів військового управління всіх рівнів, артилерії та танків. На сьогоднішній момент, «обкатку полігоном», так би мовити «за повним навчальним циклом і у повному складі» вже пройшли 2 мотосрілецькі, 1 артилерійська бригади, 1 омсп та 2 обтн зі складу 1-го АК та 1 омсбр, 2 омсп і 1 обтн зі складу 2-го АК. Зараз, на «полігонах» знаходяться 1 омсбр (2 АК) і 2 бт-на (1-го АК).

Окрім того, треба мати на увазі – росіяни продовжують нарощувати боєздатність власних військ вздовж своїх південно-західних кордонів. Активність пахомського війська зовсім не припинилась із завершенням російсько-белоруських стратегічних навчань «Захід-2017», комплекс(серія) стратегічних широкомасштабних, але тепер виключно запоребрикових, навчань «Захід» продовжується. І триватимуть вони аж до кінця листопада, завершившись цілою низькою «раптових перевірок боєготовності військ» (доводиться лише здогадуватись чим ці «перевірки» можуть скінчитися).

3. Ватні мудила з числа не то новоросів, не то малоросів, а мабуть – скоріше за все – підаросів також продовжують інтенсивно накопичувати матеріально-технічні засоби для ведення бойових дій. В першу чергу – боєприпасів та палива. Протягом нинішнього року ці орки отримували з х*йлостанського воєнторгу по 300-350 тон боєприпасів щомісячно (а бували місяці, в які цей обсяг сягав 450-500 тон), що в десятки разів перевищує норму розходу (реальну потребу) боєприпасів бібізянськими формуваннями безпосередньо на фронті та на «полігонах». Показово, що основною номенклатурою завезення були – артилерійські снаряди (як для ствольної, так й реактивної артилерії), мінометні міни, а також певна частина – танкових пострілів. Значну допомогу оркам у справі накопичення цього стріляючої та вибухової хуйні надавали різноманітні перемир’я, коли вони мали можливість спокійно та вдумливо їх складувати й накопичувати, завдяки зведенню своєї вогневої активності до мінімуму.

Теж саме стосується і паливно-мастильних матеріалів. В місяць зазвичай орки отримували і продовжують отримувати приблизно по 2000 тон різнотипного пального (переважно дизеля). Але протягом нинішнього року, були місяці, коли цей обсяг сягав – 3000 тон, а бувало й 3500-4000 тон. Зважаючи на той факт, що розпорядженням командних структур окупаційного угрупування з кінця минулого року у частинах та підрозділах обох «корпусів» ввдено «драконівську» економію палива, а такі обсяги явно перевищують місячну потребу орків безпосередньо «на війну», повсякденну діяльність й бойову підготовку (за виключенням декількох літніх місяців), то цілком сміливо можна стверджувати, що й пального оркі накопичили достатньо багато.

4. До всього іншого командування бібізянок, за допомогою пахомського вато-воєнторгу активно та форсовано доукомлектовує свої формування відремонтованою або «новою» (мається на увазі – вживаними у пахомському війську, або знятими з довготривалого зберігання) одиницями озброєння та військової техніки (ОВТ). Що, об’єктивно підвищує їхні бойові можливості.

І хоча здійснюють вони це достатньо обережно (переважно невеликими партіями до 8-10 одиниць за раз), виключно «розсипом» та ретельно маскуючи, є очевидним, що процес цей їде досить жваво. Більше того, командування «їхтамнет-ів» активно сношає місцевих «здичавілих» на предмет розгортання на базі підприємств відповідного профілю місцевої ремонтно-відновлюванної бази для обслуговування вже поставлених х*йлобадським воєнторгом ОВТ.

Таким чином, протягом цього року, бібізянські формування поповнювалися (як у рамках доукомплектування, так й в рамках заміни поломаТого, розбитого, знищеного, або виведеного по рукож*пості обслуговуючого персоналу, ОВТ) приблизно на 30-35 одиниць бронетанкової та до 45-50 одиниць автомобільної техніки на місяць. Хоча звісно, бували «порожні» місяці, або кількість «заходячого» ОВТ не перевищувала 10-12 одиниць, як автомобільної, так й бронетанкової техніки. Окрім цього, періодично на окупованому Бомбасі з’являються одиничні зразки сучасних «новинок» російського ВПК, або у більші кількості — штатна техніка російських кадрових формувань, які виконують тут якісь спеціалізовані завдання чи провадять їх військові випробування в реальних бойових умовах.

На сьогоднішній день можемо констатувати, що фактично рівень укомплектування бригад, полків та окремих батальйонів обох «очко-корпусів» основними типами ОВТ досягнув майже штатної чисельності. За рівнем технічної оснащеності обидві скрепні банди значно переважають себе періоду кінця 2015-го року. Хоча, звісно, в них залишається ряд певних проблем щодо ремонту та експлуатації ОВТ, пов’язаних в першу чергу із хаотичністю та невпорядкованістю їх постачання, або взагалі їхнім дефіцитом (наприклад, в окремих бригадах не вистачає спеціалізованого автотранспорту, або існування на озброєнні окупаційних військ танків зразу 2-х типів, робить їх обслуговування та експлуатацію досить складною справою, чи неукомплектованість поставленого ОВТ запасними частинами, штатним обладнанням, витратними матеріалами, ЗІП-ом, відсутність підготовленого персоналу для його бойового використання та ремонту і т.і. )

5. Як відомо, в обох скрепно-ватних формуваннях цього щурячого війська ще донедавна існував значний некомплект особового складу. В бригадах зазвичай укомплектованими були 1-й батальйон (та й то, не завжди, бодай на 65-70% — це в кращому випадку), іноді 2-й батальйон (рідко коли був укомплектований на 40-50%, зазвичай укомплектованим був — на третину), декілька спеціальних підрозділів штибу «дуже» окремої «диверсійної, кошмарно-розвідувальної», або якоїсь «кінно-штурмової» роти, яка іноді за своєю чисельністю переважали окремі батальйони цієї ж бригади… а 3-й батальйон взагалі, був «позначений прапорцями на місцевості» (зазвичай його позначали – командир і пару обдроченців, які по тим чи іншим причинам не підійшли в 1-й чи 2-й) і це було майже все… Наприклад, в 2015-му році у складі 1-го АК існувало лише 2 бригади 3-х батального складу, а у 2-му АК таких взагалі не було.

Але, поступово, з кінця 2015-го ці бригади та окремі батальйони почали наповнюватися солдатами та ОВТ. Сьогодні ці формування більш-менш укомплектовані. Принаймні, чисельність їхнього особового складу дозволяла їм вирішувати завдання в обороні, як в позиційній, так й в мобільній,рухомій… Тим більше, що завдяки певним структурам АП РФ і тамошній банківський системі з її розгалуженим іпотечним кредитуванням, в них завжди відбувався процес ротації особового складу, а місцями навіть – доукомплектування новими, додатковими адептами «бібізяної революції». Загальна чисельність обох корпусів коливалась у межах 30-35 тисяч гоблинських тушок… а середня чисельність типової бригади в 1-ом АК сягнула близько 2 тисяч, а в 2-м АК – 1.5-1.7 тисячі ебланов, у порівнянні з «початковими» — 1000 та 700 рил (на 2015-й рік).

Але ось порівняно нещодавно (2.5-3 місяців назад) орко-комадири та «народні» узурпатори дуже «народних» республік, якось вибухо-подібно та «різко» розпочали цілу серію заходів щодо нарощування чисельності окупаційних формувань. Вербувальнки у лави «захисників Недоросії», як-то кажуть, «пішли у народ». В хід пішло все – від бігбордівської реклами та вуличних агітаторів, до походів цих клоунів по школах, професійно-технічних училищах, «націоналізованим» шахтам та підприємствам та проведенню «широкомасштабних призовних навчань військово-зобовьязанних» з агітацією особисто курячим фельдмаршалом рИцпубліки…на рахунок вступу у лави *банутих шпалою «захісників Новоросії». В свою чергу, в самій Пахомії знову активізувалися різного роду «обЧества содействия Донбассу», під егідою ФСБ, ГРУ…

Стало зрозуміло, що обом корпусам в терміновому порядку потрібно поповнення, причому у значному обсягу (навіщо – це предмет іншої розмови). За нашими відомостями, протягом найближчих 2-3 місяців пахомський Гламурний штаб має намір довести кількість «п’ятнадцяти тисячників» у складі свого «експедиційного» угрупування на Бомбасі до 40-42 тисяч голів (гранично, до 38 тисяч), переважно за рахунок «місцевої бази». Завдання надскладне, адже особливого бажання вступати в лави гамадрилів з автоматами у місцевих мешканців якось не проглядається. Принаймні літня динаміка поповнення обох корпусів сподіватися на це не давала жодних підстав (ще донедавна в місяць в середньому приходило «бажаючих» поступити у лави ватаноїдів десь 250-270 *банутих, а залишали ці лави за різними обставинами – до 110-115 «вже просветлінних»). До того ж, треба мати на увазі, що на сьогоднішній день співвідношення між місцевими «здичавілими» громадянами України та пришлими ватними ходаками у складі ватно-експедеційного угрупування на Бомбасі у цьому сенсі жодним чином не додає цим вербувальникам оптимізму… від 70 на 30, як це було, ще 2 роки тому, до 40 на 60, як це є нині…

Тож, є така думка, що якщо військове керівництво запоребриків не відмовиться від свого наміру наростити чисельність озброєних дресированих бібізянок на Бомбасі, йому доведеться знову перевдягати своїх «ихтамнетов» в місцевих мужніх воїнів «ватно-скрепної ідеї», принаймні російські «теле-добровольці» з однією звивиною у мозку також вже кінчаються…

І на останок:

Прозорі натяки Кремля, шляхом черевомовлення незабутнього «майстра слова» пана Захарченка про те, що «…якщо Києву дадуть американську летальну зброю, можлива широкомасштабна ескалація на Донбасі, а ми знову підемо на Київ…» можуть налякати лише вразливу пані Савченко, а далеко не ГШ ЗСУ (принаймні, я так сподіваюсь…) і тим більше не суворих американських «псів» з Пентагону. Ця істерика під гаслом «держите мене семеро…» — марна. Чим більше вони будуть «косити на психа», тим скоріша тут з’явиться американська зброя…

Якщо пану Путіну так кортить «воспрепятствовать» появі на озброєнні ЗСУ «вагомих аргументів», то в нього залишається лише останній рубіж у вигляді «вербованого» Трампа, який щосили нині намагається саботувати процес напоумлення заблукавшого Х*йла. Адже надія на той збрід, який він продовжує утримувати на Бомбасі та періодично нацьковує на Україну, навряд чи виправдана…тим більше, що часу в нього залишилось не так вже й багато – до лютого 2018-го.

Костянтин Машовець