«Моє знайомство з тобою почалось ще задовго до мого народження, коли, прикладаючи вухо до маминого живота, ти розповідав мені анекдоти та смішні віршики. Твій ніжний тембр заспокоював мене в перші дні життя, навіть коли мама зі мною не могла впоратись.

Ти не раз лишав нас самих. Мені було страшно від блискавки та буревію. Ти заспокоював мене по телефону. А я не розуміла, що тобі ще страшніше, коли падають «гради», розриваються снаряди, гинуть твої друзі… Теж батьки.

Не розуміла тоді, чому подружки в дитячому садочку плачуть. А ти, втираючи сльози, танцював зі мною, а потім з ними – замінюючи їхніх батьків на ранкових святах. Плакала разом з подружкою перед весіллям. Втішала її, картаючи долю за те, що її батька не стало на війні і немає, кому вивести під вінець до коханого.

Я пам’ятаю, як часто ти переглядав відео з війни, ховався від нас, щоб просто поплакати. Я все пам’ятаю. Іноді по-дитячому тримала образу, що приділяєш сім’ям загиблих більше часу ніж нашій родині. Тепер все розумію. Ти – янгол-охоронець!

Зі святом тебе, коханий! Дякую тобі, що ти є. Дякую долі, що повернувся з війни живим і подарував мені безтурботне дитинство. Знаю, що ти не дуже любиш це свято і наші вітання, в черговий раз згадуючи загиблих побратимів… Але ти мій тато, моя фортеця».
Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Andriy Rymaruk.