Олександр Турчинов заявив: «Незважаючи на поширену думку, згідно з нашим законодавством введення воєнного стану передбачає лише наявність особливого правового режиму в країні, або в окремих регіонах, і не надає автоматичного права на використання Збройних Сил України та інших військових формувань».

У цьому я не погоджуюся з паном Турчиновим, бо правовий режим воєнного стану дає всі можливості і всі достатні повноваження і Президенту України, як Верховному головнокомандуючому, і всім державним органам для протидії будь-яким загрозам. Проблема в іншому. Проблема в тому, що політичне керівництво країни намагається перекласти всі тяготи і негаразди цієї неоголошеної війни на більшість населення, але зняти їх з себе. Тому вони шукають різні способи, як не поступитися особистими інтересами – фінансовими, бізнесовими, натомість втрати населення їх не хвилюють.

Ще раз наголошую, що правовий режим воєнного стану дає всі необхідні можливості і всі важелі прийняти будь-які необхідні рішення для повноцінного захисту незалежності, територіальної цінності і захисту громадян. Він дає найкращі можливості для цього.

Але треба розуміти, що правовий режим воєнного стану – це лише інструмент, це не панацея. І вже як цей інструмент використовується, в чиїх інтересах, залежить винятково від воєнно-політичного керівництва країни.

Створення же постійного Оперативного штабу у зоні протистояння і не допоможе, і не завадить. У нас таких штабів створена купа. Сам штаб – це орган управління, який реалізує ту чи іншу стратегію. Питання в стратегії. Такої стратегії нема, вона суспільству не представлена, а те, що зараз робиться, є, на мою думку, на шкоду громадян.

Для відновлення державного суверенітету в ОРДЛО насамперед потрібні внутрішньополітичні і економічні зміни, тому що війна потребує великих ресурсів. Для того, щоб були ресурси, вони мають вироблятися. Для цього потрібні максимально сприятливі умови для розвитку бізнесу.

По-друге, потрібне політичне рішення стосовно використання тих ресурсів, які продукуються в Україні для України, зокрема і питання виведення значних фінансових ресурсів в офшори. Ми всі чітко знаємо, що ці ресурси належать можновладцям і таким людям, які є спонсорами і фактично утримувачами політичних сил.

І безумовно потрібна мілітаризація суспільства — потрібна загальна військова підготовка всього населення до збройного опору, насамперед не для того, щоб воювати, а для того, щоб унеможливити поширення московської агресії, для того, щоб прогнозовані збитки і втрати могли зупинити таке поширення. Потрібна чітка національна інформаційна і пропагандистська політика, якої наразі нема. Один простий показник — у нас досі відсутнє телевізійне і радіомовлення на всі окуповані або непідконтрольні, як називають, території. У нас на державному рівні фактично відсутня патріотична і воєнно-патріотична пропаганда як така.

На це треба звернути увагу, а не на конструювання якихось нових штучних органів управління без зміни самої стратегії.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Святослав Стеценко