Українські медіа у більшості своїй не помітили важливу новину: Другого травня Конституційний суд Молдови визнав неконституційним перебування на території країни військових баз чи контингентів, контрольованих іншими державами. Меседж цей адресовано Росії, котра патронує невизнану «Придністровську республіку» та утримує там підрозділи своїх збройних сил.

Друге важливе положення: у рішенні КС Молдови сказано, що «у випадку загрози фундаментальним конституційним цінностям – таким, як незалежність, територіальна цілісність або держбезпека, влада РМ зобов’язана вжити всіх необхідних заходів, в тому числі військових, для їхнього захисту». За останні роки це перший подібний імператив від влади судової до влади виконавчої. Та перш, ніж обговорити можливі наслідки такої настанови, закцентуємо увагу на наступному.

Коли суд є незалежним

Історія рішення, яке було ухвалено Конституційним судом Молдови, почалася давно. 26 травня 2014 року до Конституційного суду Молдови звернулася місцева Ліберальна партія. Її лідер Міхай Гімпу разом з однодумцями вимагав визнати незаконним перебування в Придністров’ї російських військ. Довгоочікуваний для себе вердикт ліберали почули майже три роки по тому. Особливий акцент: подія ця була вкрай негативно сприйнята президентом Молдови Ігорем Додоном.

Додон є цілковито проросійським політиком, тому не дивно, що його реакція на ухвалу КС була сповнена обуренням. Дивним натомість є те, що Конституційний суд Молдови пішов всупереч бажанням лідера країни. Точніше так: це виглядає доволі незвично з огляду на український контекст, адже Конституційний суд України завжди свято виконує все, на що бодай натякає глава держави.

«Не в перший раз цей склад Конституційного суду кланяється уніоністам. Створюється враження, що судді Конституційного суду хотіли і букву Конституції дотримати, і румунське громадянство не скомпрометувати», – прокоментував вердикт Додон, маючи на увазі те, що Гімпу та його партія виступають за єднання («унію») Молдови та Румунії.

Та скільки б ядучих реплік не підготував з цього приводу Додон, рішення Конституційного суду не підлягає оскарженню. «Той факт, що РФ не вивела свої війська зі сходу країни, а, навпаки, консолідувала свою військову присутність в Придністров’ї, є порушенням Конституції щодо незалежності, суверенності, територіальної цілісності та постійного нейтралітету Молдови, а також міжнародного права», – говориться в ухвалі суду. І з цим прокремлівському президенту доведеться змиритися.

Але й це ще не все. Окрім Конституційного суду, у «фрондери» записалося також Міністерство закордонних справ Молдови. Відомство викликало тимчасового повіреного у справах Росії в Кишиневі Олену Копніну і висловило їй все, що думає про плани дислокованих на території Придністров’я російських військ відносно заходів, приурочених до 9 травня.

Росіянам нагадали про «угоду від 1992 року, згідно із якою російські військовослужбовці, дислоковані в Придністров’ї, зобов’язалися суворо дотримуватися принципів нейтралітету у відносинах між двома берегами Дністра до повного виведення російських військ з території Республіки Молдова». Простіше кажучи, МЗС Молдови закликав «вєжлівих людей» поводитися тихіше, а святкування 9 травня обмежити їхньою власною домівкою.

Вираз обличчя Ігоря Додона при звістці про таке «самоуправство» урядового відомства можна лише уявити. «Росія – наш найважливіший стратегічний партнер. Нас пов’язує спільна православна віра і багато століть нашої спільної історії. Більшість населення Молдови твердо виступає за збереження дружніх відносин з Росією», – просторікує Додон. І, вочевидь, сильно помиляється у своїх оцінках. Принаймні, позиція КС та МЗС мали б захитати його віру у те, що дружби з Росією прагне «більшість населення».

І словом, і ділом

Проте, хоч якою схвальною не була би незалежність та неупередженість Конституційного суду Молдови, значимою його ухвала стане тоді, коли почне імплементовуватися. Хоча в деяких випадках вагомою є й декларація як така. Бо якщо провести паралель з Україною, то український конституційний процес взагалі не відображує факт агресії з боку Росії. Однак мова зараз не про це. А про те, що рішенням КС Молдова фактично вимагає від Росії прибрати з її теренів свої війська. Безперечно, що відповіддю Росії стане ігнорування. Але якою буде відповідь Молдови?

Прямий заклик до Росії щодо звільнення території Молдови звучав під час 70-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Його озвучив тодішній молдовський прем’єр-міністр Валеріу Стрєлєц. Як і решта подібних меседжів, слова глави уряду Молдови почуті не були. Але тепер можна переходити від слів до діла – адже КС не просто благословив на це молдовську владу, а прямо зобов’язав її «вживати всіх необхідних заходів, зокрема, й військових» для захисту територіальної цілісності країни.

Зрозуміло, що Ігор Додон, який збирається 9 травня на парад до Москви, в жодному разі не віддасть наказ перейти до «військових заходів». Він радше розжене Конституційний суд, про що ним вже було сказано прямо. Як і більшість країн, Молдова поєднує посаду президента та головнокомандуючого в одній особі, а отже, справа про воєнний супротив Росії – програшна заздалегідь. Таким чином, політичний порядок денний у Молдові наразі не змінюється, та чи означає це, що ухвала КС була даремним витрачанням часу?

Ні, не означає. Як написало одне з місцевих проросійських видань, «вивести російських солдатів з Придністров’я – це маніакальна ідея не тільки Кишинева, а й Києва». Видання також процитувало слова Петра Порошенка: «Я чув нещодавно про тверду позицію молдавського уряду і парламенту: російські війська повинні піти. А ми їм із задоволенням дамо транзитний коридор, щоб вони повернулися до себе додому».

Якщо поєднати дві «маніакальні ідеї» – видалення російських військ зі Сходу України та з молдовського Придністров’я – боротьба з російським загарбництвом на пострадянських теренах отримає новий поштовх. Головне, не робити вигляд, що процеси, які відбуваються по сусідству, нас не обходять. Тим більше, що зараз у Молдові – все більше розмов про можливий імпічмент президенту Додону. Це було б корисним прикладом для України, бо й такий досвід українцям став би у пригоді також.

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Михайло Поживанов