У нас є можливість обирати – у більшості з покоління Другої світової такої можливості не було.

Учасників бойових дій у Другій світовій залишилось в Україні трохи більше 100 тисяч.

Не за більшовизм чи за Леніна-Сталіна вони воювали. Такий був час, «гвозди бы делать из этих людей» – вони цим пишались. Вони дали життя нам. У що вони вірили і чим пишалися – Бог їм суддя, вони жили за законами свого часу та свого світогляду. І свобода це повага до їхньої думки також, до думки батьків кожного українця.

Не треба вестися на кремлівську пропаганду, не можна робити 9 травня путінським святом. Це і свято наших дідів та прадідів. Батько моєї бабусі зник без вісті під Сталінградом, її дядя загинув під час звільнення Донецька.

Для мене 9 травня – це день, коли я приїздив до своїх дідів. І рівно о 18 годині, коли починалася хвилина мовчання, дід Анатолій Михайлович, інвалід 1-ї групи, піднімався разом з нами з-за стола.

Він потрапив в оточення в Уманський котел, потім полон, потім чудовий порятунок з табору, потім знову фронт, «искупление кровью» в піхоті, і за годину перед проривом, де шанси на порятунок у першому ешелоні у піхоти майже нульові, він домовився з сусідом, що той хто виживе винесе того, кому не пощастить, і під час атаки міна вирвала кілька ребер та пробила легені, і цей випадковий друг, про якого дід пам’ятав, що він був татарином, безстрашно врятував життя і безнадійне поранення, і розірвані рани у легенях закривали єдиним кровезупиняючим – пальцями…

Нам потрібен спільний день пам’яті загиблих за Україну, єдиний день пам’яті усіх жертв, який єднає, який не викликає питань. День героїзму та жертв Голокосту є в Ізралі, він відмічається кожного року напередодні дня незалежності Ізраіля.

Нам теж треба день, коли кожен згадує жертви та героїзм своєї рдини та свого народу.

В Україні таким днем на мій погляд є найстрашніший та найгероїчніший день Війни за незалежність – 29 серпня 2014-го, день прориву з Іловайська. В той день там загинули люди різних національностей, яких об’єднало одне – любов до єдиної вільної України.

Саме така любов має об’єднати нас усіх живих та загиблих, усіх, хто в усьому світі носить Україну у своєму серці…

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Юрій Бутусов