Багато написали аналітики з приводу повістки Шабуніна.

Я ж згадаю одне.

Влітку 2015 повістку до військкомату отримав Майкл Щур. Виклав її фотку. Написав, що в ефірі побачиться через рік. Поїде на навчання до військової частини.

Через 444 дні демобілізувався із записом «діловод» у військовому квитку.

Насправді таку знаменитість і не подумали б відправляти десь на саму передову снайпером і збирати голови бойовиків «Сомалі» та ГРУ. Однак для самого Щура це стало хорошим штрихом: «чоловік», «не боягуз», «он нереально крут». На кар’єру телезірки тривале перебування в Десні теж не вплинуло.

А тепер щодо Шабуніна. Можна бути антикорупціонером номер один. Але для «уточнення військово-облікових даних» в райвійськкомат можна сходити і без натовпу журналістів: «Рятуйте, з потяга в Нацгвардію знімають!». Дофігіща чоловіків отримували такі повістки, маючи проблеми зі здоров’ям: сходили, уточнили, медкомісію пройшли — і гуляй далі. Криками ж «я хворий, а повістка — це репресії» антикорупціонер ставить себе в один ряд із тими, хто тисне на аргумент «маю проблеми зі здоров’ям — не хочу кримінальну справу».

Окремо. Є певні критерії, які визначають ставлення до чоловіка як до мужика, а не слимака.

Слухаєш маму в 40 років? На фіг з пляжу.

Заздриш успіхам своєї жінки, рахуєш її гроші? На фіг.

Запросили на бесіду у військкомат, а ти істериш і запрошуєш пресу замість того, щоб самому вирішить свої проблеми? Остаточно на фіг.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Марина Данилюк-Ярмолаєва