Гібридна війна Росії проти України на Донбасі триває вже четвертий рік. Мирні переговори в рамках Мінського та Нормандського форматів, хоча й роблять свій внесок у стримування активних бойових дій та просування агресора з колаборантами, втім поки не дають відповіді на головне запитання: коли настане справжній мир? І, власне, коли Україна відновить суверенітет над тимчасово непідконтрольними територіями Донецької та Луганської областей. Якою ціною?

І хоча поки що відповіді на ці запитання складно дати, Українській державі вже варто розробляти плани, стратегію з реінтеграції тимчасово непідконтрольних територій. Втілення деяких складових цієї реінтеграції можна і варто розпочинати до деокупації, вже зараз, хай і в умовах протидії цій гібридній війні Росії. Особливо це стосується інформаційної інтеграції – адже в умовах закритого інформаційного простору та обмеженого доступу до українських ЗМІ мешканці ОРДЛО все більше піддаються отруйній кремлівській пропаганді та віддаляються від України, асоціюючи з нею негативні образи.

Днями в Києві пройшла міжнародна конференція “Реінтеграція Донбасу в умовах гібридної війни” – захід, який можна вважати першим у своєму роді з огляду на коло обговорюваних тем та рівень представництва. Конференція, організована Міністерством інформаційної політики України у співпраці з аналітичним центром “Фабрика думки “Донбас”, стала платформою для висвітлення та обговорення проблемних питань щодо реінтеграції ОРДЛО та їх населення в єдиний конституційний простір України.

Пропонуємо ознайомитися з тезами виступів деяких ключових спікерів, а також основними положеннями презентованої на конференції Стратегії інформаційної реінтеграції Донбасу.

Представник України у гуманітарній підгрупі ТКГ з врегулювання ситуації на Сході України, перший заступник голови Верховної Ради Ірина ГЕРАЩЕНКО

РЕІНТЕГРУВАТИ, А НЕ ВІДРІЗАТИ. ТРИ СКЛАДОВІ.

– Організатори конференції правильно акцентували позиції Української держави і влади відносно Донбасу. Саме про реінтеграцію окупованих територій ми і маємо вести розмову.

Адже сьогодні ми бачимо дві концепції.

Є певні політичні сили, які ставлять акцент і не приховують своєї політичної позиції щодо необхідності відрізати ці території, поставити паркани, забути про них, забути про людей, які там проживають. Власне, ці політичні сили не приховують свої наміри, навіть народжують відповідні законопроекти, які, втім, отримують нищівну реакцію з боку суспільства. Адже ми не можемо сприймати будь-які законопроекти, які стосуються окупованих територій, якщо там йде мова про визнання того, що ми відмовляємося від цих територій і людей. Якщо ми, по суті, благословляємо порушення прав людини.

Позиція держави України і української влади – ми маємо боротися за деокупацію та реінтеграцію цих територій. Абсолютно очевидно, що тут мають бути три важливі складові.

Перша складова – безпекова. Без врегулювання безпекової складової ми не можемо говорити про повернення і реінтеграцію.

Друга складова – гуманітарна. Без вирішення гуманітарних проблем ми не можемо боротися за впорядкування ситуації, і за уми на цих територіях. Наш ворог чудово усвідомлює важливість гуманітарної ситуації, і саме тому блокуються будь-які спроби покращити гуманітарну та екологічну ситуацію.

Третя важлива складова – інформаційна. Очевидно, що сьогодні РФ, яка впроваджує нові форми війни, не лише проти України, а й проти усього цивілізованого світу, відпрацьовує усі ці фактори на Україні. Дуже важливо, що, хоча й на третьому році війни, наші міжнародні партнери починають усвідомлювати ту серйозність викликів як для інформаційної, так ідля безпекової ситуації на європейському просторі.

Дуже важливо, щоб ми надзвичайно серйозно ставилися саме до боротьби за уми. Тому що кожен виграний голос, кожен той, хто повірив в Україну — він є тим, хто допоможе нашій армії, українським дипломатам і владі реінтегрувати Донбас та повернути його в Україну.

Заступник глави Адміністрації Президента України Ростислав ПАВЛЕНКО

ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ДЕРЖАВОЮ, СУСПІЛЬСТВОМ І ОРГАНАМИ МІЖНАРОДНОЇ ДОПОМОГИ

– Реінтеграція Донбасу і Криму – одне з найбільш важливих завдань, що стоять і перед державою, і перед суспільством. Ми говоримо про реінтеграцію в умовах, коли триває війна, і з боку РФ немає волі, немає бажання цю війну припиняти. Вони використовують цю війну, цей гібридний вплив для того, щоб досягнути своєї стратегічної геополітичної мети щодо підпорядкування України, виведення її з карти світу.

Саме тому мова йде про реінтеграцію в умовах протидії цій гібридній агресії. При чому, в умовах, коли противник переважає ресурсно,у військовій, економічній площинах. Але це означає також, що ми маємо бути швидшими, більш маневреними і розумнішими.

Все це в умовах, що країна і державні механізми, які ми успадкували три роки тому, була у стані, коли багато речей треба або створювати з нуля, або перебудовувати повністю — одночасно ведучи війну, і одночасно підлаштовуючи механізми, які ж у розпорядженні Української держави для того, щоб впливати на ситуацію. Це стосується і безпекового сектору, і інфраструктури, гуманітарної та інформаційної політики.

Відповіддю на ці виклики є координація і взаємодія. Лише у поєднанні зусиль держави і зусиль та ідей суспільства, громадських організацій, включаючи механізми міжнародної допомоги, можна напрацьовувати конкретні механізми і підходи, які могли б дати результат.

Важливим є вибудовування ретельної координації та максимального використання тих можливостей, які у нас є по співпраці в інформаційній та безпековій сфері, інфраструктурі та ін. При цьому, вибудовуванні певних горизонтальних мереж співпраці як на місцевому рівні, так і в координації з регіональним рівнем та тут, в Києві. Адже інколи бракує інформації про те, що роблять сусіди, які є можливості у громадськості, і з іншого боку – у держави, міжнародних агенцій.

У рамках взаємодії слід створити платформи, на які можна буде опиратися в роботі на звільнених територіях, на територіях, які межують з окупованим Кримом,. І спираючись на ці платформи якраз працювати з населенням на окупованих територіях — давати розуміти, що люди там потрібні, що Україна сприймає їх як тих, хто постраждали від агресії та заручників, яких треба звільнити. І які будуть звільнені.

Міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадим ЧЕРНИШ

М’ЯКА, ТВЕРДА І РОЗУМНА СИЛА

– Палітра дій РФ проти України – набагато ширше, ніж усі звикли говорити. І багато процесів відбувається поза межами інформаційного поля. Багато хто, не розуміючи тонкостей протидії таким гібридним загрозам, які є з боку РФ, свідомо чи несвідомо підігрує Росії. Наприклад, месидж, який йде від російської пропаганди — “ви не потрібні Києву, ви не потрібні Україні”. І виходить у нас політик і говорить: “ви нам не потрібні”… Або “не пускати на підконтрольні території”, “не дати їм їсти” – це ж продовження того, що Росія і домагається.

Реінтеграція – тривалий процес і важка злагоджена робота усіх органів влади та всього суспільства. Треба розуміти, як діє РФ за певних умов, і відповідно діяти на випередження.

Має бути створена система, яка скрізь по усіх віддалених куточках суспільства достукалася і сказала: слухайте, давайте бути розумнішими, витонченішими. Ми легко можемо їх переграти! Але для цього потрібне розуміння і єдність. А єдності поки немає…

І тому, коли ми говоримо, що нам треба проводити реінтеграційну політику, ми бачимо велику протидію. План Уряду, який був розкритикований певними політичними силами, деструктивними, полягає якраз в інтеграції, залученні людей, наданні їм можливості перетинати лінію розмежування та бачити на власні очі, що відбувається тут, в Україні, як Уряд контролює ситуацію.

Міністерство розробило План заходів, який є рукою допомоги для українців, які вимушено проживають на непідконтрольних територіях та знаходяться під тиском незаконних збройних формувань. Мета цього документу, ухваленого Урядом у січні цього року, – посилення довіри до України та зміцнення територіальної цілісності.

План включає важливі аспекти, такі як протидія корупції на КПВВ, вільний доступ до українських товарів, надання українцям з непідконтрольних територій психологічних, інформаційних соціальних послуг, відкриття ЦНАПів поблизу КПВВ, захист дітей від будь-якої участі у збройних діях, доступ дітей до отримання якісної української освіти, популяризація української літератури та культури, доступ до українських інформаційних мовників, покращення доступу до української медицини, залучення дітей до українських спортивних змагань та культурних заходів, тощо.

Вищі навчальні заклади України також мають звернути увагу на необхідність готувати спеціалістів з конфліктного менеджменту та медіації, адже такі фахівці необхідні сьогодні та будуть вкрай необхідні після повернення Україною контролю над її територіями. Так, Київський політехнічний університет, кафедра соціології, цього року вже започатковує таку спеціальність та запрошуватиме лекторів з найкращих інститутів світу, де вивчають конфлікти.

Нам треба використовувати не лише sowt power і hard power (коли треба, щоб військові застосували), а й smart power. Нам треба просто бути розумними і знати, як з цим діяти. Тому є багато класних речей, які, на жаль, не розуміються суспільством.

Радник міністра інформаційної політики України та виконавчий директор ГО “Аналітичний центр “Фабрика думки Донбас” Дмитро ТКАЧЕНКО

ПОТРЕБА У СТВОРЕННІ ПЕРЕДУМОВ У СВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН ДЛЯ РЕІНТЕГРАЦІЇ ДОНБАСУ.

– Надзвичайно ускладнює ситуацію те, що ті громадяни, які проживають на непідконтрольних територіях, знаходяться в закритому інформаційному режимі, де монополію на владу мають колабораційні режими “Л/ДНР”. В таких умовах люди не можуть отримати доступ до українського телерадіомовлення, і їх сприйняття, на жаль, змінюється. Ми навіть фіксуємо, що воно змінюється настільки, що навіть не могли подумати про це декілька років тому.

Якщо раніше територія Донбасу була достатньо гомогенна територія, то на сьогодні окуповані та звільнені території Донецького і Луганської областей – це різні території. Відбувся процес роздріблення переконань і бачення цих людей.

У ході проведеного нами дослідження ми задали питання мешканцям Донбасу питання — що ж зараз відбувається? Серед мешканців звільнених територій найбільш популярна відповідь була – “політична криза”, або ж “боротьба інших держав за сфери впливу на території України”. Натомість найбільш популярною відповіддю людей на окупованих територіях було — “громадянська війна”.

Наразі відбувається процес збільшення соціальної дистанції між жителями окупованої території та підконтрольної Україні. За цінностями та способом мисленням вони вже також відрізняють себе від України, хоча ще й не вважають себе однаковими з росіянами.

Ще рік тому ми побачили, що 18% респондентів на окупованих територіях сказали, що відчувають себе громадянами «ЛНР»/»ДНР» на окупованих територіях. Якщо у 2014 році ми говорили про фейкову ідентичність «ЛНР»/»ДНР» і сміялися з нашими колегами-донеччанами, то у 2016 році це вже стало певною реальністю. І з цим ми маємо працювати як із величиною, яка вже впливає на свідомість мільйонів мешканців окупованих територій.

І сьогодні ми б хотіли презентувати Стратегію інформаційної реінтеграції Донбасу, метою якої є створення на рівні свідомості громадян України передумов для реінтеграції Донбасу. Ця Стратегія є лише частиною того великого процесу реінтеграції, по суті, деокупації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Стратегії інформаційної реінтеграції окремих територій на Сході України, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та територій, прилеглих до району проведення АТО.

Метою Стратегії є створення на рівні свідомості жителів підконтрольної та непідконтрольної частин Донецької та Луганської областей передумов для прийняття процесу реінтеграції непідконтрольної території областей в Україну.

Реалізація Стратегії розрахована на період до 2020 року включно і передбачає щорічний перегляд та актуалізацію.

Досягнення мети Стратегії потребує виконання наступних завдань:

— нейтралізація та протидія інформаційному впливу, що несе загрозу національній безпеці України;

— зміцнення почуття спільності між громадянами України, які проживають на тимчасово непідконтрольних та підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, а також громадянами України, які проживають в інших регіонах України;

— створення у свідомості громадян України, які проживають на території Донецької та Луганської областей, позитивного іміджу України;

— формування стійкого переконання у громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях, що сталий розвиток цих областей можливий лише у складі України;

— формування стійкого переконання серед громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях, у безальтернативності євроінтеграційного курсу України;

— підвищення рівня української громадянської ідентичності та свідомості серед громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях;

— формування стійкого переконання серед громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях, щодо неможливості існування “ДНР” і “ЛНР” як окремого державного формування;

— формування стійкого переконання серед громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях, що конфлікт, який відбувається в Україні з початку 2014 року – це гібридна війна, що ведеться Росією проти України.

Мета і завдання Стратегії можуть бути досягнуті шляхом вжиття наступних заходів:

Інституціональні заходи:

— посилення координації в інформаційній сфері між органами державної влади, що беруть участь у формуванні та реалізації державної політики щодо Донецької та Луганської областей;

— створення єдиного моніторингово-аналітичного координаційного центру на базі Міністерства інформаційної політики України з розробки та реалізації державної інформаційної політики щодо Донецької та Луганської областей;

— налагодження механізму вертикальної координації реалізації інформаційної політики з боку органів державної влади на місцевому рівні у Донецькій та Луганській областях;

— залучення інститутів громадянського суспільства до розробки та реалізації заходів Стратегії.

Інструментальні заходи для підконтрольних територій Донецької та Луганської областей:

— нейтралізація впливу мовників з тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей;

— забезпечення стійкого і повного покриття підконтрольних територій Донецької та Луганської областей сигналом українських телерадіомовників;

— збільшення частки та якості спеціалізованого контенту для громадян України, які проживають на підконтрольній території Донецької та Луганської областей.

Інструментальні заходи для непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей:

— розширення зони ефірного мовлення українських телерадіокомпаній з підконтрольних територій на непідконтрольні території Донецької та Луганської областей;

— створення системи виготовлення та розповсюдження спеціалізованого контенту для громадян України на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей;

— проведення системної роботи з внутрішньо переміщеними особами як з важливим каналом комунікації з громадянами України на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей.

Василь Короткий