Саміт Україна – ЄС пройшов без підсумкової заяви, оскільки окремі країни-члени Європейського Союзу не захотіли у документі навіть згадки про «європейські прагнення» нашої держави. Чому так сталося і що це означає?

Для громадян країни, яка не лише перебуває у центрі Європи, але і є однією з найбільших держав континенту за своєю територією, подібна «гра в слова» може видатися дивною. Не менш дивною, ніж намагання низки європейців поставити під сумнів прагнення українців стати членами Європейського Союзу. Петро Порошенко слушно зауважив під час саміту, що ніхто не платив таку ціну за зближення з ЄС. Тому Україна не має намірів дозволити жодній країні позбавити її європейського вибору.

Для розуміння ситуації, що склалася, варто пригадати лише одну країну – Нідерланди. Це не лише Батьківщина майже 200 загиблих на борту літака «Боїнг-777», який російський ЗРК «Бук» знищив три роки тому у небі над Донбасом. Це один з провідних торговельних партнерів Росії у Західній Європі та країна, референдум у якій навесні 2016 року мало не торпедував Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Маніпуляції навколо волевиявлення, якими б численними вони не були, не дали підстави владі Нідерландів ігнорувати його рішення. Угоду про асоціацію кинулися рятувати, і ціна порятунку виявилася високою.

Цієї весни під час парламентських виборів Народна партія за свободу та демократію, яку очолює Рютте, боролася за перемогу з Партією свободи Герта Вілмерса, євроскептика та людини, яка не приховувала критичного ставлення до України. Рютте добився від ЄС наприкінці минулого року доповнень до Угоди про асоціацію, які фактично не дозволяють Україні не лише мати європейську перспективу (тобто розраховувати на членство у Європейському Союзі), але і гарантії безпеки від ЄС. Такою була не лише ціна перемоги Рютте на виборах та збереження ним прем’єрського портфеля, але і ратифікації Угоди про асоціацію.

Європейські політики, на відміну від українських, не забувають про свої обіцянки одразу після виборів. Підтримка вимоги Нідерландів Німеччиною та Францією – свідчення того, що посередництво на Донбасі Берліну та Парижу далеко не означає стовідсоткову підтримку ними намагання України наблизитися до ЄС.

Отримана у Києві євро-пігулка має стати показовою і для громадян України, і для наших політиків. Варто усвідомлювати не лише безальтернативність євроінтеграції як пошуку нової якості політики та економіки, але і зрозуміти той факт, що наша держава прагне вступити до клубу впливових та заможних країн. ЄС не лише переживає відчутні проблеми, але і має систему вступу, через яку Україні доведеться пройти. Навіть розмови про європейську перспективу України – серйозний виклик для багатьох політиків Старого Світу. І це означає, що на нас очікує тривала та важка праця, прогнозувати результат якої сьогодні – невдячна справа.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям