Морпіхи поділилися із нами певними військовими таємницями – свого часу ворог дав би за цю інформацію дуже і дуже дорого. Вірні своїм читачам, ми одразу ж доносимо до вас найсвіжіші новини з фронту.

Ось уже два тижні, як Морпіхи Вадима Сухаревського облишили позиції під Маріуполем та вийшли у тимчасовий пункт дислокації. Далеко не подалися – стоять тут же, у Маріуполі, тож якщо що, готові оперативно дати ворогу по зубам.

Десятимісячний дозор завершено. От тепер відкриємо страшну військову таємницю: 15 кілометрів найгарячішої ділянки фронту обороняли… усього 400 чоловік. Тепер ми можемо про це говорити. Якби ворог дізнався, що на такий великій протяжності фронту його так принизливо місять усього чотири сотні бійців – він би дуже здивувався. Хитра військова стратегія частково полягала саме у тому, щоб противник думав, ніби йому протистоїть численне та потужне угрупування. І хлопці впоралися із задачею на відмінно.


Легендарний комбат Вадим Сухаревський та його мужні хлопці

Десять нескінченних місяців у полях. Зайняті висоти. Розкопані укріпрайони, що охопили посадки під Комінтерново і Саханкою. Принизливі копняки, які буквально давали під зад окупанту. Як шкода, що розповісти й досі можемо не усе – весь обсяг неймовірної військової роботи, зробленої Морськими піхотинцями за ці місяці, і сьогодні вкрай секретна інформація.

Перше місце за кількістю та інтенсивністю обстрілів у всій зоні АТО. Цю сумнівну першість стабільно тримав 701 батальйон Морської піхоти протягом усіх довгих десяти місяців. Але все одно йшов вперед. Вигризав позиції. Копався. Зміцнювався. І буквально перемішував противника з землею. Чи не вперше бійці полишали бойові позиції з щирим жалем. Втомлені, змучені. Але кожен зітхав: «Ми хотіли й могли б зробити більше, нам би от ще трішки часу…»

І знаєте, час у них буде. Зараз Морпіхи зайшли на відпочинок до Маріуполя. Батальйон спішно поновлює сили та забезпечення. Ремонт техніки, автомобілів, зброї, навчання, все те, до чого ніяк не доходили руки у низці постійних затяжних боїв. Звісно ж, і відпочинок. Після всього, через що довелося хлопцям пройти, він буде просто безцінним.

Морпіхи дозволили собі розслабитися. Ненадовго. Тому що восени знову в бій. Тому що треба бути готовим. Тому що техніка повинна бути відремонтована, зброя повинна бути готова, а навички відточені до автоматизму, їм ще знайдеться застосування. До Маріуполя зайшли його захисники. Ті, хто довгі місяці жив серед чистого поля, спостерігав за вогнями висоток Східного мікрорайону з окопів, вслухаючись в артилерійську канонаду. Ті, хто за це місто стоятиме до кінця. А наше завдання допомогти їм підготуватися до наступної ротації. Ці хлопці вже довели, що воювати вони уміють. Дуже добре вміють. А ми… а ми ніколи не відверталися від наших захисників.

Позиції, полишені Морпіхами, зараз зайняла й тримає інша частина, даруйте, поки назвати не можемо. Піхота, цариця полів, ці хлопці добре знають, як намертво закріпитися серед чистого поля і перетворити ворога на перегній. Тож хвилюватись не варто – терористам тут легше не стане.

Те, що Морпіхи вийшли на тимчасову ротацію, значить лише одне. Ми мусимо активізувати проект «Захисники Маріуполя», тож просимо вас про активну допомогу. За ваші пожертви ми купимо хлопцям необхідне спорядження та амуніцію, поповнимо їхні запаси, допоможемо достойно підготуватися. Восени, посиленим складом, вже у якості 500 батальйону Морської піхоти, знову на захист важливого стратегічного напрямку. Тож ми з вами мусимо допомогти – наша ж Армія, українська, наші Морпіхи, нас з вами захищають. То на кого ж, крім нас, їм сподіватись?

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Народний проект