1. Величезний мінус закону про Донбас, те, що з липня ним крутили і вертіли як хотіли. Було і про миротворців, і про амністію, і про дозвіл торгівлі з окупантом, і про вибори в ОРДЛО тут і зараз. По факту закон на 15+2 сторінок початково демонізували. Бо якщо внутрішньо опозиційна чверть БПП відверто плювала в творіння АП — на яку фахову роботу можна було сподіватися із Левченком та «Самопоміччю»?

2. Те, що закон ухвалюють в п’ятницю за наполяганням Порошенка напередодні зустрічі Волкера та Суркова в Сербії щодо України — це ще раз свідчить, що оцей док дотрібен для міжнародних партнерів. Щоб надавали підтримку і від’ібались, де не просять.

3. Закон сирий і кособокий. І цілком у стилі Петра Олексійовича, який претендує на лаври найкращого дипломата. Про Крим у законопроекті не згадували, але погодились включити до закону про реінтеграцію окупованих територій після вечірнього засідання БПП та численної критики про розділення проблеми Криму та Донбасу.

4. Посилання на Мінські угоди вилучене за наполяганням НФ, попри агресивні залякування порохоботів «що без них санкції знімуть».

5. Визнали збройну агресію РФ. ОРДЛО окупованими територіями. Це плюс.

6. Прописали пункт про єдиний оперативний штаб для відсічі збройної агресії. Це теж плюс, особливо, коли пам’ятаєш який розброд, шатаніє і відсутність комунікації були між СБУ, ЗСУ та МВС на початку війни.

7. Цей закон взагалі нічого не змінить у проблемі, що для того, аби було кому стримувати агресію і будувати кар’єру офіцера — треба пристойну зп, житло для родини і класну техніку. Цей закон також не знімає проблеми з інформаційною роботою в Генштабі і МО, які спричиняють купу скандалів і маніпуляцій. Це також не знімає проблем військової контррозвідки СБУ, де керівні кадри сиділи ще при ранньому Януковичу. Це законопроект для фіксації юридичних формальностей, затягування часу і галочок для Меркель та Волкера.

Марина Данилюк-Ярмолаєва