Я вважаю рішення Верховної Ради про заборону георгіївської стрічки правильним. Це був один з найактуальніших символів, який потребував заборони, зважаючи на те, що він давно вже не мав нічого спільного з вшануванням учасників та загиблих у роки Другої світової війни, а став символом сепаратизму та тероризму в Україні.

За три останні роки Червоний мак перетворися для українців на той символ, що замінив георгіївську стрічку. Кількість людей, що використовують його, є яскравим свідченням цього.

Не варто говорити про георгіївську стрічку як про щось таке епохальне і таке, що має глибоку історію. Георгіївська стрічка як символ пам’яті про Другу світову війну — дуже новий, почав використовуватися в Російській Федерації з 2005 року. Це була реакція на популярність в Україні помаранчевої стрічки. Так само схожа на георгіївську гвардійська стрічка використовувалася як елемент різного роду декорацій, пов’язаних з Другою світовою війною, ще в радянські часи. Також гвардійська стрічка була елементом радянських нагород.

Я переконаний, що не потрібні десятки років чи поколінь, щоб георгіївська стрічка перестала використовуватися в Україні. Це достатньо свіжий піар-продукт, який може бути швидко забутий. Особливо зважаючи на старання Російської Федерації, яка по суті перетворила цей символ на імперський, а для багатьох українців він є радше тим, що символізує загрозу для України.

В майбутньому варто пропонувати щось своє, креативне, а не тільки намагатися реагувати на ті речі, які пропонує Росія. Червоний мак та наше гасло «1939-1945. Ніколи знову» — речі наступального характеру. Цього року окремі російські опозиційні інтелектуали говорили про необхідність використання Червоного маку та гасла «Ніколи знову» (при вшануванні пам’яті загиблих у Другій світовій війні).

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Володимир В’ятрович