Це буде не зовсім типовий для мене останніх часів пост. Й навіть не про політику.

Я не дивився Євробачення. Ніколи. Й зараз також. Але. Хочу сказати, тим не менше, що все вийшло дуже круто. Передивився кілька роліків, згадав свої враження від куп щасливих й веселих іноземців на Лівобережці.

Справа навіть в не в тому, що як завжди багато моїх колег-журналістів так люблять цитувати поодинокі хірові оцінки, але чомусь не хочуть згадувати, як більшість гостей країни розсипаються в компліментах. Люди люблять лайно й уродіва, як писав Великий Лесь – на цьому вісти заробляти найлегше.

Та я зараз навіть не про організацію. А про психологію.

Пані та панове, давайте нарешті все ж таки іноді хвалити, любити та цінити себе. Й те, що роблять наші співвітчизники.

Ми надто потонули у зраді. Так, життя, влада та вороги її постійно підкидають.

Але повірте – ми реально вже багато в чому досягли Європи. Давайте будемо любити себе та свою країну, а не тільки до*обуватись до мишей в усьому.

Не варто постійно применшувати себе, шукати, де ж ми поступаємося комусь. Не варто думати, що ми якісь прокляті, які завжди приречені на якісь факапи. Не дивлячись на факапи, владу, зраду, війну – ми йдемо вперед. Й ми вже здатні іноді робити таке, що зносить дах.

Я справді пишаюся роботою ONUKA, O.Torvald, Джамали (сподіваюся, ті придурки, які кричали про гонорари закриють свої пащеки). Пишаюся тим, що моя країна, не дивлячись на все лайно, смерті, кров, жахіття – все одна здатна робити штуки, які роблять її хоч на кілька днів центром Європи.

Я вірю в те, що Україна зможе. Давайте вірити в це разом. Бо саме наша віра – спочатку жменьки людей, а потім все більшої й більшої кількості, зробила можливим все гарне, що з нами сталося за останні 25 років.

Давайте поважати свою країну.

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Богдан Буткевич