Минулого тижня, в річницю Чорнобильської трагедії, колега Могилевський дуже слушно звернув увагу на байдужість радянської партійної еліти до долі пересічних радянських громадян. Як Політбюро, так і чини, що стояли нижче за ієрархією, могли піти на будь-які жертви заради втілення в життя дивних задумів та перевірки результатів певних експериментів. Кремлівських (і не лише) старців хвилювало тільки сьогодення – жити-то все одно лишалося недовго. Тому і коїлися у провінції речі, що для цивілізованих країн є просто неприпустимими.

Родзинка в тому, що навіть про вибух четвертого енергоблоку ЧАЕС світ не дізнався б, якби радіаційні викиди не перетнули державні кордони СРСР і не забруднили території інших (цивілізованих) країн. Надзвичайні події районного, міського та навіть обласного масштабу тоді приховувати вміли чудово. А наслідки злочинних випробувань зазвичай намагалися пояснити за допомогою медичних визначень та термінів. Родина з чотирьох осіб померла протягом кількох років від однієї хвороби, кажете? Так не варто дивуватися, тут паскудна генетика винна. Вода в колодязях зіпсувалася так, що її пити не можна? От же ж кляті природні аномалії, треба дослідити, що там до чого, а з промисловими викидами це жодним чином не може бути пов’язано. Отак і ходили по колу протягом десятиліть.

Зараз же виявилося, що деякі області України та окремо взяті міста з екологічної точки зору є бомбами уповільненої дії. Скажімо, на Донбасі в часи пізнього «застою» деякі «вчені від розвиненого соціалізму» охоче експериментували з підземними ядерними вибухами. Полігонами для цих вибухів так звані «науковці» були забезпечені завдяки стрімкому розвитку вуглевидобувної промисловості. Однією шахтою більше, однією шахтою менше – різниця невелика, план все одно виконується. А теоретична користь тоді могла бути навіть важливішою за практичну: не варто забувати, що «холодна війна» на той момент була в розпалі.

https//imagecdn1.luxnet.ua/beztabu/uploads/640_DIR/media_news/2017/05/96935cd9a7f9046864ed926ecf693e412ff114.jpg
«Мирний атом», що вбиває й досі

Одним з таких полігонів стала шахта «Юний комунар» (в народі — Юнком) під Єнакієвим. 38 років тому героїчні радянські науковці влаштували на малій батьківщині Віктора Януковича та Юрія Іванющенка вибух, руйнівну силу якого цілком можна порівняти зі скинутою на Хіросіму американською бомбою. Усю інформацію про це випробування, звісно ж, засекретили, і навіть місцеве велике начальство не знало про те, що на місці вибуху утворилася порожнина діаметром майже у три десятки метрів. Вона швиденько заповнилася радіоактивними вже підземними водами – і з того часу почався відлік до катастрофи. Власне кажучи, за найгіршого варіанту розвитку подій навіть невеличкі тектонічні коливання можуть спричинити справжню біду.

Хіросима під Єнакієвим

Згодом і взагалі виявляється, що смертельно небезпечне підземне озеро під колишньою вугільною шахтою – не найстрашніша пастка. На Микитівському ртутному комбінаті, що знаходиться у Горлівці, аналогічні порожнечі під землею затоплені настільки, що вода може пробитися назовні вже найближчим часом. І тоді навіть забруднення водних ресурсів (мова не лише про колодязі, а й про численні водойми) комусь може видатися дрібничкою.

Увага, питання номер один: чому ніхто не почав думати про запобігання можливим катаклізмам бодай тоді, коли засекречена інформація почала випливати назовні хоча б у вузьких колах? Відповідь можна не озвучувати, бо вона і так всім відома.

І ось тут не може не кинутися в очі винятковий цинізм російських окупантів та терористів, що видають себе за мирних офіціантів та трактористів. Вони завдяки старанням своїх кураторів чудово знають про екологічні негаразди і можуть чудово скористатися вищезгаданими «бомбами» під час ймовірного (та давно очікуваного) відступу з Донецька та інших великих міст на окупованих територіях. Колись німці, яких московська пропаганда проклинає до сьогодні, знищували мости та інші об’єкти інфраструктури, стрімко задкуючи в берлінському напрямку під час Другої світової війни. Але тоді хоча б відновити усе можна було, що й зробили на добровільно-примусовому радянському ентузіазмі. Якщо ж негідники у камуфляжі, що пафосно називають себе «антифашистами», спробують повторити цей фокус зараз, то Донбас може перетворитися на другий Чорнобиль.

Цікаво, що говорять про це зараз переважно російські ЗМІ, зокрема, відверто прокремлівський ресурс Газета.Ру.


Газета.Ру розкриває секрет Полішенеля публикацією з гучною назваю «Донбасс даст фор Чернобылю»

Увага, питання номер два: чому вони не піднімали цю тему три роки тому, коли активна фаза московської інтервенції лише починалася?

Правильна відповідь знаходиться на поверхні: не можна було лякати кадрових військових, що нібито пішли у відпустку, а також ряджених козачків та бурятів / якутів. Військові куратори ж перед відправкою на словах змальовували Донбас ледве не райською Атлантидою, а тут раптово могло виявитися, що там не те що жити, а навіть перебувати протягом кількох днів небезпечно. Ліберали починають гратися у лібералів лише тоді, коли їм дозволяє Кремль – якийсь інший висновок навіть не напрошується.

І лишається тільки радіти тому, що окупанти три роки тому не пішли далі вглиб території України. Бо самих лише могильників неподалік Павлоградського хімічного заводу було б достатньо для перетворення на чергову зону відчуження ще й Західного Донбасу. А якщо ще й… Ні, давайте поки не будемо більше про погане. Поки.

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Гриць Якович Вареник