“Amnesty International вимагає звільнити всіх затриманих через радянську символіку 9 травня”.

Гірше колорадських ходоків Вілкула є лише проросійська заява українського офісу Amnesty International на захист фапальщиків Сталіна.

З такими правозахисниками і вежливых людей не треба.

Головне, на сайті організації висять портрети работнічкофф. Усі молоді люди в європейському стилі, з європосмішками, дівчата навіть нічого так із закритими ротами. На перевірку — трухла полусепарня.

Я щаслива за людей, які зі зручного з київського офісу можуть написати будь-яку хрінотінь. Однак, пригадую історії, коли за український прапор на власному балконі в Краснодоні люди попадали всерйоз у підвал, а татуювання бійця із гербом могло спровокувати нелюдські катування — вирізана шкіра, відтята рука.

Воно, звичайно, гарно отримувати гарні кошти із Росії, аби потім кататься на євросемінари правозахисників. Але інколи треба закрити писок, аби не нагадувати про своє жалюгідне існування.

Присоединяйтесь также к группе Другой Взгляд на facebook и следите за обновлениями

Марина Данилюк-Ярмолаєв