Праві політичні партії під час маршу «За українське майбутнє без олігархів» встигли зробити низку заяв, що привернули увагу. Проте одним з головних питань залишаєтьсяЯ, чи спроможні вони вийти за межі політичної доцільності, продемонстрованої погожої днини у центрі столиці України.

Насамперед варто звернути увагу на обіцянку «останнього мирного маршу». Гучно. Ефектно. Проте не дає відповіді на питання, як ВО «Свобода», «Національний корпус» та «Правий сектор» просунулися у питанні створення єдиної партії. Про об’єднання права трійця заявила більше року тому, проте похвалитися конкретними діями на цьому шляху навряд чи може. До того ж нинішній рівень представлення у парламенті не дозволяє правим формувати порядок денний. Ба більше — навіть впливати на його формування. Тому обіцянка передати «антиолігархічні закони» президенту, уряду, парламентаріям виглядає лише елементом піару.

Доцільно пригадати, що ВО «Свобода» виглядає ветераном вітчизняної політичної сцени, який за підсумками дострокових парламентських виборів 2014 року здебільшого повернувся до базового регіону, а «Національний корпус» та «Правий сектор» практично не проходили випробування виборами. Уявити собі безболісне об’єднання прихильників Олега Тягнибока та Андрія Білецького непросто, та й інформації про подібну активність наразі немає.

Теза учасників маршу, що сьогодні головним ворогом України є не Путін, а Порошенко, викликає чимало запитань. В контексті політичних технологій прагнення підтягнутися до більш рейтингового політика зрозуміле, проте навряд чи є ефективним. Претензії до Порошенка сьогодні не висуває хіба що ледачий, однак вони не дають чіткого розуміння планів дій представників правих сил. Звичні гасла про недопущення продажу землі та приватизації, захист традиційних цінностей, випади проти поляків та тих, хто в Україні говорить російською, навряд чи зможуть принести учасникам маршу правих значний електоральний урожай.

На руку правим силам зіграла ситуація навколо Івана Бубенчика. Затримання євромайданівця з Львівщини, який зізнавався у вбивстві «беркутів», виглядає подарунком правим. І вони постараються ним скористатися. Добре відомо, що чимало прихильників правої ідеології зі зброєю в руках захищали Україну. Однак не варто забувати, що свій обов’язок виконували не лише вони.

Думаю, у суспільстві попри турбулентність ситуації є розуміння, що будувати сучасну ефективну державу виключно на інтелектуальній спадщині ідеологів українського націоналізму навряд чи ефективно. Це означає, що українським правим потрібні нові ідеї та нові лідери.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям