Не треба через одну глупу витівку хлопця з інвалідністю клясти весь підрозділ Азов — це неправильно.

Ну буває і побутове хамство. Що правда, хіба Порошенко то Путін, чи Янукович? Ні. Його можно підтримувати або ні, але точно не зневажати.

По-перше, ставленя до Верховного головнокомандуючого має бути таким, що б не дати змоги зловтішатися ворогу.

По-друге, Порошенко став Президентом країни під час збройної агрессії РФ, коли сам Путін заявив, що готовий був використати ядерну зброю у Криму. У фільм Крим все це є.

І я пам’ятаю, як нам видавали плащ палатки зразка 39-го году у 2014. Броню нам привезли волонтери, тепловізор був 1, а у сусідів не було взагалі. Їжа — кілька та тушенка без м’яса. Аптечок не було.

Зараз в бригади поступають зразки нової техніки власного виробництва. На останні збори я нічого свого окрім компа не брав, бо заманаєсся носити своє і армійське майно. Дощовик, форма, броня, аптечки, баули, спальник — все дають. Нове.

За п’ять хвилин я лечу до Європи на зустріч з військовими однієї з країн НАТО, лечу без жодної візи.

Українська армія займає високі місця в рейтингах Європи.

Ми отримуємо Джавеліни та іншу зброю від Союзників. Підписані угоди про співпрацю в обороні та розвідці з найпотужнішими країнами світу.

РФ визнана агрессором не тільки Верховно Радою, а й ООН та ПАСЕ, завдяки роботі наших дипломатів та Президента, саме так. Бо це він літає по Европах і шукає допомоги для України.

Президенту можно багато у чому дорікнути. Це і незадовільна швидкість реформ у країні, ще у чомусь. Часто йому дорікають у речах які він навіть за законом не контролює та немає повноважень для втручання. Та то пусте.

Але наразі Президент точно не заслуговує на неповагу.

Він не втік з країни, він веде проукраїнську політику, і явно займає жорстку позицію проти агресора. Він захищає українську мову так, що навіть Угорщина блокувала наш саміт з НАТО.

Зараз зроблено більше ніж за всі роки Незалежності.

Просто ми вже інші та хочемо більшого.

Ну так давайте почнімо читати політичні програми та голосувати не за гречку і тоді ми зможемо потиснути руку самі собі.

Мирослав Гай

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Телеграмме