Історична зустріч лідерів Північної і Південної Корей може призвести до реального врегулювання ситуації на Корейському півострові і завершення війни, яка формально тривала між двома Кореями сім десятиріч. Однак, перш ніж радіти, треба зрозуміти причини такої конструктивності з боку північнокорейського диктатора. Чому так конструктивно налаштований Кім Чен Ин? Тому що бажає змінити класичну конфронтаційну політику свого дідуся і батька, чи тому, що відчув небезпеку санкційного тиску на свій режим? Адже диктатори – не завжди самогубці.

І тут виникає питання: чи може піти шляхом Ким Чен Іна його російський колега Володимир Путін? Адже путінська Росія – такий же порушник міжнародних правил, як і КНДР. І санкційний тиск сьогодні здійснюється не тільки проти Пхеньяна, але й проти Москви.

Ніде правди діти, у російського режиму набагато більше ресурсів для самозбереження, ніж у північнокорейського. Та й санкції проти Москви з точки зору суворості не можна порівняти із санкціями проти Пхеньяна. Однак рівень цих санкцій зростає, вони починають зачіпати інтереси великих олігархічних корпорацій, а значить – рано чи пізно позначаться і на економіці, і на інтересах кожного конкретного громадянина. А от добробут громадян – ахіллесова п’ята путінського режиму. Бо у російського президента немає такого населення, як у північнокорейського. Лояльність росіян має свої обмеження – і у Кремлі це прекрасно знають.

Питання змін у російській політиці – це питання часу. Новий державний секретар США Майк Помпео слушно зауважує, що Путін ще не почув послання від Америки. Але я впевнений, що у майбутні роки у Вашингтоні будуть робити все можливе, щоб «послання» дійшло до адресату. Щоб механізм примусу до цивілізованої поведінки щодо Росії спрацював.

Найголовніші союзники України – терпіння і час

І ось тоді ми з вами зможемо обговорити можливість перетворення Путіна на Кім Чен Ина. Ну, добре, не Путіна, а спадкоємця російського правителя. Однак росіянам конче необхідний той, хто виведе країну з ізоляції, подолає наслідки її агресивної політики, домовиться із Заходом і сусідами, відмовиться від Криму, Донбасу та інших окупованих Росією територій у колишньому Радянському Союзі, Поява такого лідера відповідає насамперед національним інтересам самої Росії – адже її нинішні керівники позбавляють цю країну майбутнього.

Однак не варто думати, що це відбудеться швидко. Не відбудеться. Україні доведеться ще роки, якщо не десятиріччя існувати у стані перманентного конфлікту з російським режимом. Союзникам України в цей непростий період будуть воля її власного народу до державотворення, підтримка Заходу і час.

Насправді це найголовніші союзники України – терпіння і час.

Віталій Портников

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Телеграмме