Хіба висилка дипломатів це справжня відповідь на застосування хімічної зброї в Великобританії?

Хіба відмова Німеччини, Італії брати участь в операції в Сирії це нормально?

Хіба затягування операції в Сирії і не здійснення ударів по російських базах (ймовірно, цього не буде) це нормально?

Хіба нормальними можна вважати дії Сіменс чи інших компаній, які порушують санкційний режим?

Хіба це нормально давати дозволи на Північний потік-2 під час цього всього?

Це ті закономірні та актуальні питання, які я чую дуже часто.
І вони правильні.

Так, вони стосуються дій наших партнерів.
Так, партнери не дотримуються слова.
Так, партнери досі намагаються задобрити путіна.
Ні, не тому, що джастбізнес, а тому що корупція (ах і да), так, політична корупція в країнах Заходу.
А тому що політичні еліти багатьох західних країн не можуть інакше, а нових Черчиллів, Рузвельтів, Рейганів немає, їм важко з’явитися в умовах популізму і по*уїзму розбещених західних суспільств.

Але це те, що ми маємо. Це те середовище, з яким ми мусимо працювати (точніше українські дипломати).
Це про те, якими надзусиллями Україні вдалося зупинити наступ путіна в 2014-му. Це про те, якими надзусиллями вдалося пролобіювати санкції, зброю, продовжувати ці санкції. Оцініть здобутки української дипломатії на цьому фоні…

І це також про те, хто і що ми? В умовах, коли там, на заході, в таборі союзників проблеми, що робимо ми, українці? Як ми допомагаємо нашій державі? Чи є ми союзниками України?

А ми… зливаємо Широкине і Маріуполь, амністуємо Моторолу в Раді, для нас 4 роки шукають корупційні схеми ті, в кого потім знаходять квартири. Ми, значна частина українського суспільства свідомо, послідовно руйнуємо свою державу і, намагаючись виправдати власний деструктив, знаходимо ще гірші інструменти її руйнування. І при цьому кричимо: “Захід вже не той!”.

Так, Захід не той, але Захід не може й 1/10 з того, що можемо ми, всі спільно.

Але нам не до цього, бо там Широкино зливають, роблять реформи за 70 днів, Моторолу амністують, декларації “антикорупціонерів” не відмінили, чи нам знову обіцяють дешеві тарифи ті, хто розграбував і кинув помирати Україну і всіх нас.

На фото: стріт-арт «Я люблю Україну!». Знаходиться на Печерських Липках у Виноградному провулку. Малюнок з’явився в 2014 році. Автори стріт-арту – Макс УМКА Калмиков і Володимир AVS Загородній з команди «Uptown Team».

Mason Lemberg

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Телеграмме