Мене вже декілька років звинувачують, що я підтримую Порошенка.

І особливо в останні дні я чую таку критику.

Це не так.

Я підтримую ті чи інші Рішення Президента моєї країни.

Я не отримував жодних державних інвестицій, мій фонд ніколи не жив на державні гроші.

Я також, ніколи не жив на державні кошти, навіть за 15 років роботи в Національному університеті, бо 1000-2000 гривень платні ніколи не відповідали тій цікавій, щоденній роботи. Багатогодинній.

Я завжди багато працював.

І ніколи не скиглив і не розраховував на державу.

Рішення піти на Майдан, а потім на Війну, було моє особисте рішення згідно тієї ситуації, що склалася і мого бачення пріоритетів для країни.

У мене завжди були далекоглядні цілі щодо України.

Все своє важливе навчання з 13 років у державній театральній школі-студії, згодом в Університеті Карпенка-Карого на кафедрі режисури телебачення я провів у понятті «мовний режим». Це завдяки моїм вчителям та наставникам.

Коли я став викладачем, то я пояснював усім нашим студентам, що майбутнє за Українською та Англійською мовами.

Зараз, окрім громадської діяльності, я допомагаю перейти на мову українську телезіркам, що вели російською — і сприймаю це як стратегічний, національний проект.

І от, що я бачу?

Президент підписує один за іншим закони про:

— квоти українських пісень на радіо.

— квоти на українськомовних ведучих на ТБ.

— Мовний закон.

— Зняття ПДВ для українського кіно.

Та ці закони, стратегічні, доречі, про які українці і мріяти не могли 1000 років.

Господи, та цього не було НІКОЛИ!!!!!!

Так чому я, трясця х*йла матері, не маю підтримувати ПРЕЗИДЕНТА, бл*дь?

Мирослав Гай

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям