Коли і за яких умов Росія може визнати голодомор геноцидом українського народу?

Я не пророк. Я розумію, що Росія мала би визнати це лише при зміні уряду, але самого уряду не вистачає, тому що сучасний уряд, я маю на увазі Кремль – це є породження Росії, російського суспільства.

[the_ad id=»8425″]Задовго перед тим, як Путін прийшов до влади, Ричард Пайпс написав статтю «Чого хочуть росіяни» і власне показав, що російське суспільство хоче сильного лідера, який всім покаже «кузькіну мать». А частина цього показу є маніпуляція з історією. Частина ж цієї маніпуляції з історією — показати, що в Росії все було добре.

Якщо би Росія прийняла тезу, що в Росії також був голод (а в ній був голод, і я вважаю, що був російський геноцид по відношенню до російського селянства), то це би дуже сильно підірвало позицію теперішньої влади. Бо вона мала би признатися, і сам Путін в тому числі, що він колись належав організації, яка до цього була причетна, мається на увазі НКВД, КДБ і таке інше.

Тому я не думаю, що це можливо у найближчому майбутньому.

Одразу хочу сказати, що в Росії роздавалися голоси серед числа більш «ліберальної інтелігенції», яка закликала Путіна визнати голод, як український, так і російський. Але визнати не тому, що це є справедливим, а тому, що через визнання голоду вважалося, що Росія може утримати Україну у своїй орбіті.[the_ad id=»8431″]

Тобто це ще раз показує, що справа голоду – це не тільки справа пам’яті, минулого. А це справа дуже політична, теперішня політична.

Коли сам російський народ може бути готовим до визнання голодомору?

Мої прогнози невтішні. Що сталось я думаю найгірше, і про це пишуть російські соціологи – Путіну вдалося відтворити російське суспільство також серед молоді. Тобто по суті немає докорінної зміни. Молодь думає так само, як середнє і старше покоління, а це означає, що ми будемо мати повторення цієї моделі найближчі 25–30 років.

Якщо думати, що людина формує свої уявлення замолоду і потім їх тяжко змінювати, то можемо розуміти, що люди, яким зараз 25-30 років, будуть задавати тон Росії ще наступні 25-30 років. Так що мої прогнози є радше невтішні.

[the_ad id=»8425″]Єдине, завжди може статись щось непередбачуване. Розпад Союзу не дуже багато людей передбачувало. А з тих, що передбачували – з тих сміялися. Ми ніколи не можемо бути впевнені, чи певні речі не стануться швидше. Я вважаю, що не так Росія, як сам Путін і Кремль роблять «все для того, щоб Росія йшла до системного краху». Коли це станеться – сьогодні чи через 20 років – я не знаю.

Якщо політика Росії не зміниться, то я думаю, що цей крах є неминучим. І тоді знову прийде та ситуація, яка буде повторювати ситуацію при розвалі Радянського Союзу. Тому я припускаю ту думку, що треба поглянути в минуле. Але чи це станеться, коли станеться – тяжко передбачати, бо в житті будь-які передбачення є майже неможливими.

Ярослав Грицак

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям