Одна з найбільш прибуткових схем нового бізнесу в Луганську — це комерційні центри.

Приватних банків, як відомо, в «республіці» немає.

Існує єдиний «державний» банк, який обіцяє найближчим часом вийти на новий рівень — обслуговувати через банкомати та електронні термінали, а отже, зарплати та пенсії тепер ітимуть на банківські картки.

Комерційних центрів по «республіці» — як бліх у бездомної собаки. На кожному кроці.

Переважно там працюють колишні банківські працівники або ті, хто хоч якось дружить з комп’ютером.

Частіше беруть молоденьких дівчаток, яким така робота в радість — чистий офіс, багато людей, відсоток від угод, робота в приміщенні.

У таких комерційних центрах можна провернути буквально будь-яку операцію.

Зняти гроші з українських банківських карток і покласти на них гроші, купити квитки на поїзд і поповнити телефон, отримати грошовий переказ і відправити його в будь-яку точку світу. Загалом, все, що роблять у звичайних банках. Окрім оплати комуналки — це вже через місцевий «держбанк» або поштове відділення.

Як це працює? А дуже просто.

Є декілька банківських карток — російських і українських. Із картки клієнта переводять гроші на картку своєї людини. Клієнт отримує гроші за місцевим курсом або за мінусом комісії від операції.

Тобто, якщо вам хочуть прислати переказ, ви заздалегідь берете реквізити їхньої людини, а потім отримуєте суму мінус 5% від суми операції.

Можна знайти і менший відсоток — в цьому комерційні центри й конкурують.

Іноді приваблюють клієнтів накопичувальними картками, іноді кулерами з водою, іноді вазами з карамельками.

Для людей старшого віку усмішка дівчаток-операціоністок і звичка важливіші за процент. Вони наполегливо ходитимуть туди, де їх знають по імені і усміхаються.

У місцевих новинах якось показували відкриття такого комерційного центру.

В залі поставили стільці, запросили скрипаля і саксофоніста.

Доки грала жива музика, бабусь та дідусів у верхньому одязі годували бутербродами з докторською ковбасою. Потім з ними провели лекцію про те, чому українські пенсії можна знімати тільки в їхніх комерційних центрах.

Іще цікавий штрих — усі ці комерційні центри відкривають в приміщеннях та на обладнанні філій колишніх приватних банків. Навіть антураж лишився той самий — кольорова гамма, реклама на стінах.

Від цього не полишає відчуття, що це все агентства «Рога и копыта» — сьогодні є, а завтра вже немає. І що все це створене тільки для заробляння швидких грошей, доки цю лавочку не прикрили, доки є така можливість, доки до них ідуть.

Із мого досвіду, недоліків в роботі таких систем дуже багато.

В одному місці тобі видаватимуть рублі з твоєю гривневою карткою під 5% комісії, через кілька метрів — під 3%, а якщо ще пошукати, то і під 1%.

Часто буває так, що на вході висить приваблива сума обміну валюти, а всередині виявляється, що це був рекламний трюк — тільки щоб зайшов.

Іще дивує, що з тебе беруть 5% від суми грошового переказу, але цілком щиро обіцяють, що ти братимеш участь у розіграші брелоків чи чашок через півроку.

А завтра може виявитися, що цього центру на цьому місці вже немає — їх «з’їли» конкуренти.

Але навіть у цій системі є певна закономірність — з’являються цілі мережі зі своєю рекламою, грамотами найкращих працівників, внутрішніми конкурсами, формою-краватками та іншими атрибутами великих корпорацій.

У одній з таких схем працює моя знайома. Робота дуже проста — знімати українські пенсії, видавати їх в рублях, отримуючи свій відсоток.

Будь-який користувач електронного банкінгу вміє це робити.

Але моя знайома щиро вважає, що у неї найкраща робота із можливих в «республіці». Вона вчиться на економіста на денному відділенні в одному з місцевих вузів.

У вузі буває лише на сесії, решту часу вона працює.

І вона, і її родичі вважаються, що вона таким чином практикується у своїй майбутній професії. І що у неї робота найкраща для дівчини — їй пощастило. Вже не її стажують, а вона стажує новачків.

_97601882_img_5346.jpg (624×351)

Цілком імовірно, що років через двадцять місцеві бізнесмени розповідатимуть свої історії про те, як відкривали в «республіці» воєнторги, штампували наклейки «ЛНР» для машин чи принти на футболки, а, може, накопичили свій перший мільйон саме на цих п’яти відсотках з бабусиної пенсії, які тонами переводили в готівку.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениями

Яна Вікторова