[the_ad id=»8425″]Так звані республіки «ДНР» та «ЛНР» думають, що з кожним днем стають все ближчими до Росії. Точніше, так думають їхні ватажки і намагаються в будь-який спосіб донести такі меседжі населенню окупованих територій.

Нещодавно Олександр Захарченко заявив про нове досягнення «ДНР», а саме про те, що всі школи «республік» повністю перейшли з української мови навчання на російську. За його словами, відтепер, якщо хтось і захоче вивчати українську мову, то це він зможе робити виключно на факультативних заняттях – і то за умови, що знайдуться викладачі, які погодяться вести ці позапрограмні заняття. Ватажок «ДНР» вважає це великим кроком назустріч майбутньому в складі РФ. Але реальність демонструє зовсім інший сценарій.

Тут варто нагадати про ще одну нещодавню подію. Вона спростовує безглузді сподівання мешканців окупованих територій на возз’єднання з Росією. Мова йде про Тетяну Мармазову, яка раніше займала посаду «міністра освіти ДНР». Цей колишній член уряду «республіки» вирішила переїхати на постійне проживання до Російської Федерації. Однак їй чомусь відмовили в отриманні російського паспорта, а після звернення до суду РФ – взагалі зобов’язали покинути територію Росії. З невідомих причин, в’їзд в ДНР також заборонений.

Ця новина швидко поширилась в ЗМІ, правда не сепаратистських. В «ДНР» та «ЛНР» ніяк не відреагували на це. І не дивно, адже в той час, як офіційних представників «республіки», хай навіть і колишніх, виганяють з території РФ, главарі «ДНР» та «ЛНР» продовжують співати одну і ту ж саму пісню. А скоро, можливо, заспівають і новий гімн Росії «Боже, царя храни». Законопроект про заміну з існуючого «Росія – священна наша держава» на «Боже, царя храни» уже внесений на розгляд Держдуми. Навіть ходять чутки, що Захарченко вже розпочав вчити його на пам’ять. Так би мовити, адекватно оцінює свої спроможності. Тому вирішив не гаяти часу, бо потім йому в короткі строки це буде складно зробити.[the_ad id=»8431″]

Такий розвиток подій лиш черговий раз вказує на те, що учасники «Русской Весны» на Донбасі 2014 року та решта ярих прихильників «русского мира», виконавши своє завдання, стали непотрібні і «зливаються» їхніми кремлівськими кураторами. Так само на безглуздість та абсурдність рішень влади «республік» вказує елементарне логічне мислення. «Ми нарешті прийшли до цього і тепер ніякої української мови» в той час, як у статті 10 так званої «конституції ДНР» державними мовами названі російська і українська. Мабуть, сценарій життя з Україною лежить поряд з папкою «Провал Новоросії». Час покаже.

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook а также к каналу в Telegram и следите за обновлениям

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям