Ще зовсім недавно в іспанській провінції Каталонія вирували пристрасті: провінційний уряд на чолі з прем’єр-міністром Карлесом Пучдемоном намагався відірвати Каталонію від Іспанії та утворити нову державу. Цього не вийшло, і всі, здавалось, трохи заспокоїлись…

Заспокоїлись? Аж ніяк! Зустрічайте: Табарнія – нова потенційна європейська держава, яка хоче відокремитись… тепер вже від Каталонії. Разом зі столицею провінції – містом Барселоною.

Барселона – це не просто місто, не просто порт і навіть не просто столиця. Це – каталанська гордість. Чудова, красива та відома всьому світові. Одне з найбільших міст іспанського Північного Сходу, магніт для туристів та один із найпотужніших економічних «вузлів» всієї Іспанії. Якби Каталонії вдалося відокремитись від королівства – Барселона стала б столицею для двох мільйонів «нових європейців» – так вважали каталонські націоналісти.

Але тепер їхні плани заперечують не лише корінні іспанці, а ще й власні сусіди, яким нецікава відокремлена Каталонія, а цікава власна незалежність. Одразу дві організації – «Barcelona is not Catalonia» та «Barcelona via fora» – цілком серйозно заявили про свої наміри відокремити Барселону від Каталонії у випадку, якщо Каталонія, у свою чергу, відокремиться від Іспанії. Вони не уточнювали, чи бажають при цьому залишитися іспанцями, а чи податися у цілком автономне плавання, але аргументи, які вони наводять на користь відокремлення від Каталонії, є разюче схожими на аргументи, якими оперують каталонські націоналісти, доводячи необхідність відокремлення цього регіону від Іспанії.

Все це робиться із напрочуд серйозними обличчями і важко сказати – це справжня агітація, чи такий собі флешмоб. Сама тема з’явилася одразу після святкування Різдва західного обряду і стала «вірусною», розповсюдившись по всьому світу.

«Barcelona is not Catalonia!»

Звичайно, це все є жартом, напрочуд влучною сатирою на войовничих каталонських націоналістів – проте цей жарт раптом знову «наелектризував» усю Іспанію. Мета «нових сепаратистів»: утворити в масовій уяві новий регіон з назвою Табарніязробити його автономною громадою – своєрідним «Донбасом» за путінським сценарієм, але вже у складі Каталонії, після чого відокремити цю Табарнію в якості нової європейської держави від Каталонії. Складатися вона має з двох каталонських регіонів – Барселони та Таррагони – в обох, слід зазначити, прихильники «іспанської ідеї» мають більшість над прихильниками «незалежної Каталонії» і голосують, відповідно, за проіспанські партії. Під час останніх позачергових виборів, які відбулися 21 грудня, в обох цих регіонах перемогла ліберальна проіспанська партія Ciudadanos («Громадяни») зі своєю кандидаткою Інес Аррімадас.

Насправді, ідея утворення «регіону Табарнії» з’явилася кілька років тому, але зараз вона переживає справжній бум популярності – після того, як під час позачергових каталонських парламентських виборів 21 грудня сепаратистські партії знову зібрали бодай малесеньку, але все ж таки більшість голосів. Самі «жартівники», які свого часу вигадали Табарнію, нині не мають жодного стосунку до цієї популяризації – вона пішла хвилею через Інтернет, через Фейсбук та Твіттер. Проіспанські політики в Каталонії «причепилися до потягу» та теж активно включилися в цей хайп. Наразі електронну петицію про утворення Табарнії підписали вже понад 65 тисяч каталонців. Географічна мапа Республіки Табарнія із Барселоною в якості столиці розповсюджується Інтернетом з блискавичною швидкістю. Дехто вже цілком серйозно запитує:

Барселона – це не Каталонія?

Це, звичайно, жарт, але як довго він ним залишатиметься?

Через Інтернет вже поширюються і вимоги «табарнійських сепаратистів», які сформовані у декілька пунктів:

• У жовтні 2019 року має бути проведений референдум про відокремлення Табарнії від Каталонії.

• Цей референдум має покласти край «податковому грабунку» з боку каталонської «центральної влади». Зрештою, пояснюють «табарнійські активісти», Барселона та її приміська зона заробляють більше грошей, ніж інші регіони Каталонії. «Досить годувати Каталонію!» – це гасло, яке нагадує заклики каталонських сепаратистів – спрямоване тепер проти них самих.

• Пенсії залишаться на нинішньому рівні, бо в Табарнії будуть гроші на їхню виплату – вона ж бо найбагатша серед каталонських регіонів.

• Штрафи для власників магазинів, в яких обслуговування ведеться виключно іспанською мовою, скасовуються. Обидві мови, іспанська та каталонська, стають офіційними мовами Табарнії.

• На своїй сторінці в Інтернеті організатори референдуму обіцяють незабаром вигадати та розповсюдити табарнійські знамена, якими небайдужі громадяни майбутньої республіки зможуть прикрасити свої балкони та вікна.

• Також незабаром з’являться «паперові» петиції про утворення Табарнії, які можна буде підписати «традиційно».

«З речами на вихід»?

«Ми вважаємо, що можемо краще керувати незалежною Барселоною», – заявляють представники «табарнійських сепаратистів», чия організація має назву «Barcelona via fora», тобто «За вихід Барселони». Вона ще не настільки відома, як «Barcelona is not Catalonia», але її мета збігається з метою «старшої сестри» – відокремелення Барселони від Каталонії. Заснована вона була чотири роки тому групою підприємців та юристів.

Наш проект – це не сатира, ми робимо все це цілком серйозно,
– наголошують організатори.

Настільки серйозно, що дехто й справді не на жарт засумнівався. Так, на початку 2018 року організація має бути офіційно зареєстрованою. Жителі Барселони, кажуть активісти «Barcelona via fora», відрізняються від сусідів з інших каталанських регіонів. «Ми змогли б правити автономною Барселоною значно краще, ніж це робиться зараз», – стверджують вони. Особливе хвилювання викликає в них той сумний факт, що тисячі підприємств із початком каталонських заворушень перенесли свої штаб-квартири з Барселони до інших іспанських міст – насамперед, до Мадрида та Валенсії. Бізнес не любить галасу й постійні демонстрації та бійки з поліцією не сприяють нормальній торгівлі.

Отримавши автономію, Барселона поверне бізнес,
– впевнені «табарнійці».

До речі, з юридичної точки зору, їхні вимоги виглядають цілком слушно: іспанський закон передбачає можливість перетворення провінцій на автономні громади.

Посміятися над сепаратистами

Загалом, неозброєним оком помітно, що вся ця «двіжуха» є нічим іншим, як влучним та дошкульним кепкуванням над каталонськими сепаратистами. Їхні вимоги буквально віддзеркалюють вимоги, які висував Карлес Пучдемон та його попихачі.

1. Вони використовують ті ж аргументи, що і каталонські сепаратисти – ніби дзеркало перед ними тримають. У випадку «Табарнії» вони повторюють: «Каталонія нас грабує», маючи на увазі, що Барселона заробляє найбільше грошей у провінції. Або: «Громадяни Табарнії прагнуть лише проголосувати» – вони, мовляв, не за незалежність, а всього-на-всього за демократію. Те ж саме повторює Пучдемон про «громадян Каталонії».

2. Вони чітко розмежовують розбіжності, в яких заплуталися каталонські сепаратисти: чому, власне, саме каталонці мають голосувати за відокремлення? Чому жителі будь-якого регіону «незалежної республіки Каталонія» не мають подібного права? Чому, наприклад, барселонці не можуть проголосувати за те, аби залишитись у складі Іспанії? До речі, у випадку подібного розвитку подій, на ідеї каталонської незалежності можна було б ставити хрест: Барселона надто важлива для їхніх планів.

3. Вони демонструють, що каталонські сепаратисти отримали більшість у новому парламенті лише тому, що голоси, віддані в інших каталонських регіонах, є більш вагомими, ніж ті, які були віддані власне у Барселоні. Це витікає з особливостей каталонського виборчого права. Під час виборів 21 грудня три каталонські сепаратистські партії отримали разом 47,5% голосів – але водночас здобули більшість місць у парламенті.

Подібні акції чудово підкреслюють просту думку: політичні нації, як правило, не виникають зі вчора на сьогодні, на порожньому місці. Вони формуються, вони існують, перш за все, в людських головах, в уяві тих людей, які відчувають себе причетними до них – так, як свого часу сформувалася політична нація з назвою «американці» або ж політична нація з назвою «українці». Так само і в Каталонії живе величезна кількість людей, які вважають себе причетними до політичної нації з назвою «іспанці» й хотіли б далі жити в країні з назвою Іспанія. Бо, якщо просто вигадати нову націю, назвати її «незалежною Каталонією», або, скажімо, «народом Криму» чи якимись «донбасянами» – від того вони ще не стануть нацією чи державою. І це вже ніякий не жарт.

 

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям