2018 рік навряд чи стане спокійнішим для України. Ми залишаємось заручниками військово-політичної експансії Кремля, влади натовпу та насильницьких моделей серед пересічних громадян.

Найголовніша загроза 2018 року для України – це виборча кампанія у Росії. До березня у Кремля є дві проблеми: примусити росіян прийняти на дільниці та примусити проголосувати за Путіна краще, ніж у 2012 році. Найбільше проблема авторитарного режиму у тому, що відсутність реальної альтернативи призведе до того, що пропутінський електорат не прийде на вибори. А швидко мобілізувати людей можна двома шляхами – або терористичною, або військовою загрозою. Україна в обох може стати об’єктом електоральної гри.

Поки що терористами в Росії виявляються ісламісти. Тим не менше для пересічних росіян не зрозуміло, адже Путін щонайменше тричі оголосив про перемогу над ІДІЛ. Тому існують ризики, що в умовному «завтра» винними у терактах на території РФ будуть призначені українські націоналісти. Крім того, потенційно можливі і провокація загострень в Україні (від невеликих терактів до кривавих зіткнень поліції та протестантів). Це чудово підіграє електорат Путіна, для якого Україна – це «Росія без авторитаризму, без Путіна». І українська дестабілізація, перманентна конфліктність стає для росіян захисним міфом підтримки «стабільності» режиму Путіна.

Друга загроза – ситуація у прикордонні Херсонщини і Криму. Саме там росіяни у найближчі 5 місяців планують побудувати забір. Існують ризики, що провокації з боку росіян (наприклад штучні помилки демаркації кордону – перенесення його на декілька десятків метрів на територію України) можуть призвести до локалізованого військового конфлікту. Аналогічні ризики – прикордонного конфлікту — може спровокувати нестійкість кримського мосту перед весняним льодоходом. Зрозуміло, що його руйнування «спишуть» на діяльність українських терористів. А з метою убезпечення кримчан від «укродиверсантів» росіяни можуть захопити частину Херсонської області. Офіційно це можуть назвати демілітаризацією прикордоння. Неофіційно – Росія зможе контролювати подачу дніпровської води в Крим.

Взагалі політика РФ після четвертого переобрання опиниться перед вибором – або здійснити поступки щодо Донбасу, або – знехтувати вимогами оточення та перетворити Росію у аналог КНДР. Справа у тому, що в лютому мінфін США презентує звіт щодо оточення Путіна. Зрозуміло, що російські олігархи мало зацікавлені у тому, щоб їх обмежували. Тому тиснутимуться на вождя. Але і Путін, перебуваючи у ейфорії від перемоги та втративши відчуття реальності за 18 років на посаді, може просто знехтувати оточенням. Як, до речі, й інтересами інших росіян.

І залежно від того, який шлях обере Путін – формуватиметься його політика щодо України. Якщо переможе його суперего (запаморочення від успіхів) – це продовження прямої агресії у прикордоння. Якщо оточення – то шлях внутрішньої окупації. Перетворення України у зону перманентного внутрішнього конфлікту із чергування різних типів атак з поступовим посиленням підтримки проросійських сил населенням. Як наслідок — псевдомінування, кібератаки, політичні убивства та немасові теракти стануть реальністю цього року. Тому, очікувати, що Росія просто піде під зовнішніми тиском з України – не варто. Питання лише у тому якою буде подальша війна проти України – гібридна чи реальна.

Четверта загроза – це посилення влади натовпу в Україні, яка примножена переходом країни до виборчої кампанії. Хоча українські президентські вибори розпочнуться лише у березні 2019, однак підготовка до них уже давно триває. Минулий рік показав, що натовп вирішує багато питань, у тому числі й незаконних. Власне, саме тому кожен з тих, хто планує стати кандидатом, повинен мати свій контрольований натовп. І свої парамілітарні угруповання. Тому конфлікти між «натовпами» та тітушками – стануть ознакою наступного року. Відповідно саме частини натовпу та частина «тітушок» стануть найімовірнішими жертвами політичної кампанії 2019 року. Виборча кампанія (яка включатиме і активізація протестів напередодні) може перетворитись в одну з найкривавіших з часів незалежності України.

П’ята загроза – це виборчі кампанії у наших західних сусідів. Парламентські вибори в Угорщині у квітні. Головні ризики – для угорських пам’яток на території України, так і для українських – на території Угорщини. У зоні ризику – громадяни України угорського походження та українці в Угорщині. Аналогічна ситуація і з Польщею, де в наступному році відбудуться місцеві вибори. Хто буде реальним замовником – говорити складно. А ось виконавцями швидше за все стануть українські та угорські націоналісти.

Але найбільший ризик, який перетік з 2017 року – це популярність насильницької моделі поведінки у пересічних українців. Йдеться не лише про п’яні розбірки з гранатами, а й про зростання насилля під час самосудів. Надто мало справедливості у державній системі правосуддя та надто багато насилля у сучасному суспільстві.

Богдан Петренко

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям