В останні роки у політичному житті України з’явилася нова складова — група публічних і медійних керівників обласних державних адміністрацій. Часто їх популярність пов’язана із епатажними заявами і надвисокою активністю у ЗМІ та соціальних мережах. Рідше — із реальними соціально-економічними показниками розвитку регіонів.

Разом із тим існує проблема якісної оцінки роботи голів ОДА, яка б базувалася не лише на цифрах Державної служби статистики, але й на ґрунтовній експертній оцінці. До прикладу, незважаючи на високі особисті рейтинги і активний піар-супровід роботи голови Одеської ОДА М.Саакашвілі у 2016 р. рейтинг області за даними дослідження Комітету виборців України (базувався на даних Держстату і експертних опитувань) перебував лише на 16 місці. Інший приклад – штучні спекуляції із мовним питанням для угорської громади на Закарпатті безперечно позначаться на оцінці роботі голови ОДА, незалежно від економічних показників області.

Аналізуючи масив статистичних даних, соціологічні дослідження, експертні оцінки та дані медіа-моніторингу, не претендуючи на методичність чи конкурсність, можна виділити кілька керівників обласних адміністрацій, кожен з яких став лідером у певному виді активності.

До прикладу, Ю.Світлична протягом року залишалася найбільш впливовим губернатором, яка змогла залучати великі інвестиції в область, відновлювати старі масштабні виробництва та вести діалог із місцевими елітами, переконуючи їх бути на стороні України, а не піддаватися впливу північного сусіда.

Г.Москаль – був найбільш публічним, а можливо і найбільш скандальним губернатором року. Хоча аналізуючи політичні активності Генадія Геннадійовича, варто відзначити що як мінімум своєму стилю публічної політики та гострого слова він ніколи не зраджував.

О.Синютка – очільник Львівської ОДА найбільш успішно будував дороги, залучав малі та середні іноземні інвестиції, від Німеччини до Японії, змігши продемонструвати гарні економічні показники в повіреному йому регіоні.

М.Степанов став «відкриттям року», вчасно прийшовши на заміну епатажному екс-президенту Грузії, змігши опанувати область, налагодити потрібні державницькі процеси та реалізувати низку проектів, серед яких фактичне відновлення «з нуля» стратегічних для регіону автодоріг «Спаське – Вилкове» та «Одеса – Рені», впровадження на місцях медреформи, стратегічне бюджетне планування та боротьба із можливими зародками сепаратизму в регіоні. Окремо варто відзначити лідерство Одеської області за темпами зростання промислового виробництва.

П.Жебрівський – антикризовий менеджер у найбільш неспокійному регіоні, якому вдається утримувати позиції України від атак проросійських сепаратистів та відбудовувати область, ремонтуючи дороги, школи, лікарні та житловий фонд.

Підводячи підсумки роботи голів ОДА у 2017 році варто враховувати також і їх спроможність оперативно вирішувати кризові питання чи надзвичайні ситуації. Серед найбільш масштабних – масова евакуація людей під час вибухів складів у Балаклії Харківської обл. та Калинівці на Вінничині. До «загального заліку» Харківщини також увійдуть і візити до регіону двох президентів – Далі Гібраускайте та Анджея Дуди, що підтверджує вдале позиціонування прикордонного із Росією регіону як безпечного та інвестиційно привабливого.

Традиційно високі показники зберігають Кіровоградська і Тернопільська ОДА. Остання – один із лідерів за темпами формування об’єднаних територіальних громад. Достатньо якісні результати – в роботі Житомирської ОДА. На відміну від сусідніх «бурштинових» областей на Житомирщині впроваджують механізми, що дозволяють частково вирішити проблему незаконного видобутку бурштину.

Низька оцінка роботи багатьох ОДА, як правило, пов’язана із корупційними скандалами, нездатністю обласних керівників оперативно вирішувати кризові ситуації, або ж звичайною некомпетентністю. У 2017-му мав місце гучний скандал із групами «тітушок» на виборах в ОТГ на Черкащині, факти прояву адмінресурсу з боку голів РДА, низка кримінальних справ проти керівників підрозділів ОДА. На Волині і Рівненщині через неефективність як центральної, так і місцевої влади продовжують процвітати «бурштинові республіки».

Прощання із неефективними менеджерами могло б стати надзвичайно серйозним стимулом для підвищення ефективності роботи керівників ОДА і РДА. Для цього варто запровадити нову традицію – прийняття кадрових рішень за підсумками року щодо кількох найменш ефективних керівників обласного і кількох десятків районного рівня. Важливо, щоб при прийнятті таких рішень враховувалися не лише офіційні цифри статистики, але й різноманітні журналістські та експертні дослідження щодо роботи ОДА і РДА.

Олексій Кошель

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям