До речі, так багато френдів дивувались, чому ж це ЗСУ не пішли в наступ на Луганськ під час розборок Корнета з Плотницьким. Ось же, саме час відбити ОРДЛО, поки ублюдки зайняті міжусобицями, але ж у нас влада безхребетна і т.д.. Опустимо ті факти, що зміна влади в Луганську не послабила угрупування 2 армійського корпусу терористів на лінії зіткнення, натомість рф для підсилення резерву ОРДЛО закинула в Луганськ найманців з ПВК «Вагнер». А захарченко не останній ідіот і в гості до Плотницького послав не елітну бойову бригаду прямо з передка. Чи що будь-які масові наступальні операції у теперішній конфігурації зони АТО — це десятки загиблих кожного дня, до яких суспільство зараз просто не готове.

І от яка тенденція:

21 листопада 54 бригада зайняла два маленьких села на Світлодарській дузі — Травневе і Гладосове, що не становлять великої стратегічної цінності й були частиною «сірої зони», себто в н.п. не було укріплень терористів. Наші просто зайшли в ці села й зараз укріплюються. Фб радіє, невелика, але приємна перемога.

А вже 23 листопада маємо великі як для одного дня втрати: четверо загиблих в районі Кримського й ще один на іншому напрямку. Група бійців роти «Донбас» 58 омбр нібито відбила атаку дрг терористів й пішла в контратаку, наткнулась на засідку + міни в районі Сентянівки. У підсумку чотири загиблих, один полонений (Роман Фурсов, судячи з матеріалів терористів, демонструє чудову витримку і контроль, маючи серйозні поранення), двоє самотужки вибрались з сірої зони. Епізод продемонстрував певні, гм, проблеми на ділянці фронту.

Усі означені події мали наступальний характер ЗСУ — спланований чи спонтанний — тільки результати серйозно відмінні. На жаль, для нас. Здавалось би ось вони — атаки, на які так чекає частина фб-аудиторії. Але якщо зайняття н.п. Травневе/Гладосове ще потрусили фб, то бої під Кримським — уже не особливо.

Ще досі йде відлуння Зеленського, на слуху затримання людей з руху Семенченка, поведінка Саакашвілі на ефірах і т.д.. Чотирьох загиблих при спробі відтіснити мразоту 2 АК майже не згадують.

Аналогічно з двома молодими десантниками 95-ї бригади, які загинули 25 листопада від роботи ворожих снайперів під Верхньоторецьким, біля Авдіївки — це Максим Перепелиця і Дмитро Литвинчук. Спецом перевірив кількох дописувачів, що хотіли рішучого наступу під час «перевороту в лнр» — й ніхто не згадував ні про Кримське, ні про десантників, ні тим паче про інші епізоди боїв у зоні АТО. Тим часом Гладосове і Травневе вже стають головною біллю для ОТУ «Луганськ» і мають всі шанси найближчим часом вибитись у зведення за результатами обстрілів і втратам.

Тобто радіти умовно легким перемогам — це так, радо вітатимемо. Але стикнутись із наслідками невдалих операцій, які завжди були і будуть навіть у найкращих підрозділах топових армій — з цим у нас не дуже; більшість суспільства воліє не обговорювати чи не усвідомлювати ціну кожної невдалої дії та рішення на лінії зіткнення. Хтось за 5 хвилин написав гнівний допис, що треба щимить мразєй по всьому фронту, роздає поради ГШ, а потім тупо пропускає чи скролить новини про бої і втрати ЗСУ, вже не приділяючи уваги розвитку подій, до яких закликав. А до таких речей слід проявляти більше вдумливості та відповідальності.

Роман Кулик

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям