Просто знайдіть час.

Не вдома, а в кінотеатрі, сплативши ціну квитка. Подивіться. Із дітьми. Із друзями. Це важливо.

Ми маємо знімати і дивитись таке кіно. І щоби колись і про цю війну з Росією, і про усі попередні війни з Росією були зняті наші «Тонкі червоні лінії», «Порятунки рядового Райана», «Перл-Харбори», «Дюнкерки», «Апокаліпсіси сьогодні», «Падіння чорних яструбів», «Останні з могікан»…

Щоби емоція героїзму, болі і радості була зафіксована і донесена мовою кіно нашим дітям і їхнім дітям…

Підіть і подивіться… Якщо квартальский рагулізм не дожер мозок глядача, то зали будуть повні. І, можливо, буде доречно завершення сеансу зафіксувати оплесками вдячності.

І тим, хто спробував передати на екрані війну, і — що набагато важливіше — як данину пам»яті тим, хто був і лишився в ДАПі.

Віталій Гайдукевич

Присоединяйтесь к группе Другой Взгляд на Facebook и следите за обновлениям